Бюджетнінововведення, якітакширокомусуютьсяуЗМІіпіслявідомоїпроведеноїПрем’єр-міністромнарадизсільськимиголовамипостійнонаслуху, викликаютьнайсуперечливішідумки.
Безперечно, що всі бюджети завжди були, є і будуть об’єктами розбіжностей, дискусій. Чинниками, які будоражать і бюджетників, і позабюджетну сферу є все той же дефіцит фінансових коштів, правова основа формування джерел, їх об’єктивність на запланований період.
На мій погляд, формуванням бюджету на 2010 рік в межах як наявного, так і нового, ще не діючого Бюджетного кодексу, уже викликає серйозні розбіжності. Маючи достатній досвід роботи в економічній сфері вважаю, що будувати майбутнє без установлення чітких нормативно-правових основ – поспішно.
Нині заманлива пропозиція розширити перелік розмірів відрахувань і податків, пропонованих як джерела дохідної частини сільських бюджетів, що будуть сформовані на місцях, виходячи з наявної оподатковуваної бази. А яка вона буде у 2010 році? Як розвиватиметься національна економіка, яку програму соціального, економічного розвитку «сповідуватиме» у 2010 році держава, зокрема область і мій Болградський район? Які регіональні заходи протидії фінансовій кризі і що буде зроблено для збільшення кількості робочих місць, для оживлення, відновлення внутрішнього ринку того ж винограду, зерна, продуктів харчування, непродовольчих товарів? На жаль, відповідей поки що немає.
Для Болградського району всі сільськогосподарські підприємства виявилися за підсумками поточного року у важкому становищі, позначилася посуха, негативна кон’юнктура цін на вирощений урожай і навряд чи слід очікувати достатніх податкових надходжень від них з прибуткового податку, податку на землю. А ще ж чекає осіння, весняна посівні кампанії, агротехнічні супроводи посівів тощо, необхідні кошти почнуть надходити лише наприкінці липня 2010 року (у кращому разі). А як бути з необхідністю обслуговування вже одержаних кредитів, закупівлею за стабільно зростаючими цінами ПММ, виплатою зарплати – і все це утворює досить примарну картину при формуванні дохідної частини бюджету. Для чого такий поспіх у радикальній зміні формування всіх місцевих бюджетів на центральному рівні, де ніколи не дізнаються про місцеві проблеми. А такі проблеми виникають з цілої низки проблем, наприклад, чи можна очікувати фінансування творчих народних колективів – їх у районі 20 і новою «формульною» методикою вони не передбачені. Невже і сільська сфера культури доповнить низку тих негативних факторів, які приводять до занепаду бессарабських сіл. Як утримувати центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, соціально-психологічної реабілітації молоді, коштів на які за методикою визначення міжбюджетних трансфертів, запропонованої Кабінетом Міністрів, вкрай недостатньо. Залишилися за межами і такі важливі функції як утримання районних трудових архівів, які шляхом значних зусиль вдалося організувати, налагодити їх системну роботу. Без додаткових служб (охорона, обслуговування, опалення тощо) залишаються самі районні ради, оскільки ні у типових штатах (які у черговий раз скоротили) ні у запропонованих асигнуваннях такі служби не передбачено.
Враховуючи декларування урядом необхідності надання фінансової та іншої незалежності місцевим органам влади, дивуюся запропонованому механізму, який, на мій погляд, повинен був розпочатися з формування місцевих бюджетів знизу вгору, а не навпаки. Все це сьогодні потребує невідкладного серйозного відпрацювання на рівні районів, областей.
Надзвичайно розчарований новаціями, запропонованими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 року № 1007-р «Про забезпечення використання коштів бюджетними установами соціально-культурної сфери», які ламають відносно відпрацьовану схему управління цими установами, хотів би посперечатися з доводами авторів цього розпорядження про надання автономій всім школам, які перебувають на відстані від 10 до 60 км. від районного центру.
Як би не було боляче стверджувати, але сьогодні кількість учнів зменшується, зокрема у моєму Болградському районі. Мережу освітніх закладів поки що вдається зберегти, а на майбутнє потрібно думати про те, як поєднати нинішнє убоге фінансування із запропонованою, однозначно затратною, самостійністю шкіл (зміна печаток, статутів, пошук працівників і введення бухгалтерів у штати сільських шкіл, реформування централізованих бухгалтерій, інших підрозділів відділу освіти). Хто рахував, які будуть наслідки таких змін. Такою ж актуальною є існуюча схема управління сільською охороною здоров’я. Нині така схема неоднакова: десь сільські лікарні, амбулаторії підпорядковані і фінансуються через бюджет центральної районної лікарні, десь через сільські бюджети. На сесіях Болградської районної ради таке питання порушувалося багато разів, наводилися обгрунтування з різних боків – головний висновок, на мій погляд, полягає у необхідності визначення об’єктивного стану і нинішніх можливостей – фінансових, організаційних, матеріально-технічних, інших – сільської медицини, організація якої повинна бути чітко адекватна нормативно-правовій базі. Вирішальне слово повинно залишатися за професіоналами, як втім і у побудові нинішнього бюджетного процесу без будь-якої передвиборної політичної мотивації, інакше доведеться розгрібати помилки, а не рухатися вперед.
