Оголошена епідемія сезонного і свинячого грипу за актуальністю трохи потіснила тему зимових холодів, а також соціального захисту пенсіонерів та самотніх непрацездатних людей похилого віку на селі. А людей підстерігає серйозніша загроза, ніж, мабуть, свинячий грип.
Майбутні морозні дні для самотнього 71-річного Віктора Лактіонова з Бритівки Білгород-Дністровського району стануть черговим випробуванням на виживання. В однокімнатній квартирі пенсіонера, де з меблів – ліжко, стіл, два стільці і старий сервант, замість опалювальних батарей стирчать уламки труб. Під'їзд у будинку не опалюється, і до нинішньої зими єдиним джерелом тепла для літньої людини залишалася стара електроплитка.
Невпорядковане житло дісталося старому чоловікові від непорядного дилера, який за добу переселив старого з п’ятиповерхівки в Одесі по вулиці Терешкової до холодної і практично зруйнованої наріжної квартири четвертого поверху без води, з непрацюючим санвузлом, зірваними батареями і вибитим віконним склом.
Її нинішній господар неохоче згадує, як після відвертого рієлторського розбою (замість отриманої квартири в результаті 37-річної трудової діяльності на виробництві) корінний одесит опинився у розгромленому житлі віддаленого села. Було гірко, образливо і соромно. Тому пенсіонер довго вів тихий спосіб життя. Кілька років поспіль за одержанням пенсії їздив до Одеси. Якось у дорозі з ним трапилася біда: по черзі зламав крихкі від віку та поганого харчування обидві ноги.
Хто знає, скільки таких зим залишалося б ще у долі пенсіонера Лактіонова, якби не допомога, що прийшла в особі соцпрацівника Білгород-Дністровського районного терцентру Валентини Василівни Чумаченко? Взявши шефство, Валентина Василівна побілила з напарницею всю квартиру, організувала засклення вікон, ремонт водопроводу та каналізації. Трохи згодом, зібравши грошей з 600-гривневої пенсії мешканця, замовила і установила в квартирі металеві вхідні двері. Пізніше домоглася у сільраді установлення спеціальних поручнів на високому ґанку будинку: підопічному зі зламаними у минулому ногами це конче потрібно. Як змогла, облаштувала побут, зібрала чоловічі носильні речі. У квартирі з'явилися нехитрі меблі, скромні доріжки, домотканий килим на стіні і... нове життя. Нині до настання холодів господар «розбагатів» на теплу ковдру та недорогий теплообігрівач повітря, придбаними на зекономлені пенсійні кошти. Соцпрацівник допомогла запастися картоплею, цибулею, макаронними виробами, цукром і ліками. Але головне, Валентині Василівні вдалося купити для підопічного старий мобільний телефон. Тепер, якщо буде потреба, соціальний працівник зможе швидко вжити необхідних заходів.
– Це лише одна з багатьох подібних зламаних драматичних доль, над якою так жорстоко поглумилися обставини, – пояснює Валентина Василівна, вийшовши з квартири підопічного. – І якби не наша налагоджена допомога і душевна підтримка, навряд чи цей пенсіонер міг порівняно нормально жити. Я йому постійно повторюю: як тільки почую запах спиртного – більше не прийду. Побоюється, тому і тримається з усіх сил. Сьогодні опікую 7 самотніх людей у Бритівці. Але реально такої допомоги потребують майже півсотні.
Марія Іванівна Лисенко, заступник директора Білгород-Дністровського районного терцентру соцобслуговування того дня прибула до Бритівки з приємною місією, щоб вручити кожному соціальному підопічному закуплені облдержадміністрацією цифрові тюнери для поліпшення телевізійного сигналу. По ходу справи запропонувала відвідати подружжя Орлових, які перебувають під її соціальним супроводом.
– Соціальних послуг потребують різні люди, багато яких через обставини, що склалися, опинилися буквально у кризовому стані, – розповідає вона по дорозі. – Зої Олександрівні 74 роки, її чоловікові Георгію Федоровичу – 78. Вони живуть у приватному будинку. Зовсім недавно пережили сімейну трагедію, втративши дорослу доньку. Обоє хворіють на гіпертонію, перенесли серйозні операції, тому фізична праця для них проблематична. Наше завдання – дров напиляти, вугілля підвезти, продукти закупити, скопати 4 сотки їхнього городу. Буває, що потрібна допомога у побутових справах або щодо закупівлі продуктів. Добре, що пенсіонерам провели стаціонарний телефон. Якщо необхідно, є можливість викликати соцпрацівника або лікаря.
Зі свого практичного досвіду соціальні працівники чудово знають, як важко живеться цій категорії людей. У селі живуть, в основному, люди виснажені багаторічною важкою працею. Ладнати з деякими виявляється досить непросто. Для інших вік робить недобру послугу: у багатьох розвивається серйозна психіатрична симптоматика. Нелегким психологічним тягарем для самотніх стають невисокі пенсії. Їх ледве вистачає на вкрай необхідне. Підмогою служать земельні ділянки. Але для обробітку, купування насіння знову потрібні гроші. Багато самотніх селян вимушено залишаються без уваги своїх дітей. Трапляється, що вони живуть так далеко, що не кожного разу можуть витратитися на дорогу до старих батьків. Тоді на допомогу приходять соціальні працівники або волонтери. Вони намагаються розв’язувати більшість питань життєзабезпечення. У деяких випадках прикріплені соцпрацівники стають «фінансовими директорами», викроюючи убогі суми економії на знижках у продуктових супермаркетах, різниці цін на побутові товари. І найчастіше стають для самотніх душоприказниками, тими, хто відправляє покійного з тлінного життя в останню путь...
Жити чи виживати?
То що ж на тлі і без того несолодкого життя додатково загрожує соціально незахищеним пенсіонерам і літнім самотнім людям? Потенційна небезпека криється у заготовленому проекті постанови Кабінету Міністрів України про Положення з продажу соціальних послуг для громадян цієї категорії. Причому, якщо раніше подібні керівництва до дії затверджувалися Міністерством праці, то з нинішнім проектом для обговорень і пропозицій керівний склад армії соцпрацівників держави знайомили від імені Кабміну. Скільки у перспективі коштуватиме «задоволення» купити соцпослуги, викроївши плату з незначної пенсії селян, здогадатися нескладно. Якщо раніше від убогої грошової суми за соцобслуговування відраховували всього 5%, причому самотні від цього звільнялися, то у перспективі відповідно до кабмінівського проекту доведеться не відраховувати. Платити! Зрозуміло, відповідно до тарифної сітки. Але при цьому, схоже, уряд вирішив діяти за відомим принципом: порятунок потопаючих, справа рук самих потопаючих!
Не викликає сумніву, що після інформації про надзвичайно низькі проектні цифри щодо соцзахисту у черговому головному фінансовому документі держави на 2010 рік, багато керівників територіальних центрів соцобслуговування завмерли подивовані. За умов такого фінансування, існування системи соцобслуговування у державі, яка тривалий час будувалася у вигляді створення терцентрів, може взагалі опинитися під сумнівом. І як відзначив один з авторитетних працівників соцсфери області, який побажав залишити своє ім'я за дужками, явно занижені і з великими відхиленнями цифри для соцзахисту у держбюджетній верстці можуть означати, що самотніх і непрацездатних старих в Україні, яких з кожним роком стає все більше, намагаються, як баласт, скинути за борт! Схоже, що майбутні експерименти з продажу соціальних послуг приречені на скандальний «успіх».
На поточний час терцентром соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян Білгород-Дністровської РДА, створеним у 1996 році, обслуговується близько 1100 чоловік у 57 селах району. І якщо у держбюджеті поточного року з цією метою була закладена сума близько півмільйона гривень, доповнена у розмірі понад один мільйон з бюджету Білгород-Дністровського району, то у 2010 році дирекція терцентру зможе розраховувати лише на 665 тисяч гривень, нарахованих за формульним методом міжбюджетних трансфертів. Як існувати у зазначених фінансових обсягах, залишається питанням з питань, оскільки сума виявляється по суті у два рази з лишком меншою за торішню. Можливо, саме у такий кризовий час, як рояль з кущів викотять затверджений Кабміном проект про оплату соціальних послуг пенсіонерами. І «заручники обставин» з артритами, артрозами, гіпертонією, паркінсонізмом та іншими захворюваннями обов'язково почнуть їх купувати. Оскільки самостійно не зможуть сходити за покупками, прати, прибирати, прасувати, варити супи, викупатися, нарешті!
Двозначна ситуація у зв'язку з новими правилами формування бюджетів виникає сьогодні і у Білгород-Дністровській райраді. Напередодні нового бюджетного періоду Білгород-Дністровський терцентр, ідучи назустріч людям похилого віку, необачно «розмахнувся» та й намітив відкриття двох відділень соціально-побутової реабілітації для обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян у Шабо та Староказачому. І навіть завчасно підготував проект, який у зв'язку з розрахунковими показниками проекту нового держбюджету виявився майже нереальним. Розуміючи, наскільки складним виявиться виживання терцентру у штучно створених фінансових веригах, депутати Білгород-Дністровської райради на останній, яка відбулася на початку листопада, сесії все-таки дали згоду на відкриття відділення у селі Староказаче Причому, виділивши 50 тисяч гривень для капремонту приміщення, який повинен завершиться до кінця року. Більше того, у рішенні відзначено, що з нового року розпочнеться фінансування на утримання нового відділення.
– Сьогодні у Староказачому живе 1186 пенсіонерів, – пояснює Тетяна Петрівна Макарова, директор територіального центру соцобслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Білгород-Дністровської РДА. – У Будинку побуту для нас виділено два приміщення. Щодня не менше 30 активних пенсіонерів зможуть відвідувати відділення соціально-побутової реабілітації, де серед безлічі профілактичних заходів одержать необхідну психологічну допомогу, медичні послуги, соціально-медичні консультації тощо. У відділенні буде гідна організація дозвілля, включаючи роботу найрізноманітніших гуртків за інтересами. Звичайно, ми дуже сподіваємося на краще, щоб наші пенсіонери і самотні люди могли реалізувати себе, повнокровно жити, а не виживати. Хотілося б згодом створити таке ж відділення і у Шабо. Але саме час покаже, чи втілиться наш намір у життя.
