Іноді й транспорт на голодному пайку
Буваючи в агроформуваннях, не раз доводилося чути міркування, чи потрібні управління агропромислового розвитку, чи ні. Одні говорили, що з них ніякої користі, і така структура давно себе зжила. Особливо часто такі думки висловлювалися тоді, коли в управліннях, РАПО, АПО (назви змінювалися досить часто) працювало понад двадцять фахівців. У колгоспах, а пізніше в сільгоспкооперативах, сільгосппідприємствах вважали, що вони нічого не роблять, а тільки одержують дармові гроші.
Минули роки. В аграрному секторі країни багато чого змінилось. Канули в Лету колгоспи. Тепер функціонують здебільшого приватні підприємства та сільськогосподарські товариства. Сталися значні зміни і в управлінських структурах. Наприклад, в управліннях агропромислового розвитку відповідних держадміністрацій майже втричі скоротилися штати. До речі, у Савранському управлінні працює вісім спеціалістів. Функції їх теж дуже змінились. Виходячи з того, що це координаційно-дорадчий орган, то він нікому із господарників не вказує, коли, як, які культури і скільки сіяти.
Чим займаються спеціалісти управління? Про це прошу розповісти його начальника Сергія Ченчика:
– Основним завданням є надання консультативної допомоги агроформуванням району. Наприклад, агроном чи інженер управління знайомиться із новинками аграрної науки і техніки. Потім, виходячи із місцевих умов, дає рекомендації. Ми намагаємось створювати сприятливі умови для організації виробництва і збуту сільськогосподарської продукції та продовольства, розвитку ринкової інфраструктури, а також проведення моніторингу агропродовольчого ринку.
У межах своїх повноважень беремо участь у заходах щодо збереження, відтворення та раціонального використання земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів, охорони праці і техніки безпеки. В цій площині спеціалісти управління розробляють і забезпечують виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності.
Усі наші дії спрямовані на реалізацію державної аграрної та соціальної політики на селі, аналіз тенденцій і прогнозування процесу розвитку галузей агропромислового виробництва.
– Наскільки, я розумію для здійснення цих завдань спеціалістам регулярно потрібно бувати в сільгосппідприємствах, виїжджати на семінари, науково – практичні конференції. Чи маєте для цього можливості? Не раз доводилось чути, що поїздка в село відкладається через відсутність бензину. А є такі управління, де навіть немає телефонного зв’язку. Як у таких умовах працювати?
– Щодо телефонного зв’язку, то у нас він є. Більше того, ми забезпечені необхідною комп’ютерною технікою. Для виїзду в господарства маємо два легкові автомобілі. Для ефективної роботи нам потрібно десь 150 літрів пального на місяць.
– Але його вам стільки не видають. Якби не допомога агроформувань, то був би ваш транспорт на голодному пайку.
– Справді, господарники нам дуже допомагають. Та й управлінці намагаються так планувати свою роботу, щоб якомога економніше витрачати бензин. Наприклад, їздимо в агроформування перед початком посівної, у період підготовки до жнив. Крім того, маршрути поїздок складаємо такі, щоб охопити якомога більше сільгосппідприємств. Причому, виїжджаючи на село, беремо фахівців з інших управлінь, відділів. Наприклад, юристів, із земельного відділу, бо у сільчан виникає багато запитань щодо розпаювання земель та майна. Є скарги. Тож під час таких поїздок не тільки даємо консультації, а й вирішуємо назрілі проблеми.
– Але ж, крім відвідин господарств, вам необхідно брати участь у роботі семінарів, конференцій, бувати на виставках.
– Перед такими поїздками ми визначаємось, кому вони найбільше потрібні, кому обов’язково їхати. І тоді хтось із господарників заправляє транспорт. Варто відзначити, що всі керівники наших агроформувань, незалежно від форм власності, із розумінням ставляться до цих потреб. Саме завдяки їхній підтримці представники нашого району побували на виставках у Києві «Агро-2009», у Дніпропетровську – «Агросоюз», в Одесі, Котовську, Ананьєві.
Участь в таких заходах дає дуже багато користі. Наші товаровиробники знайомляться із новими сортами, породами тварин, технічними новинками. Укладають договори на придбання всього необхідного.
Інша річ, що останнім часом були відсутні державні програми, спрямовані на фінансування сільськогосподарських підприємств. Ще дуже відчутною проблемою є цінова політика. Тільки почнуть люди займатися, скажімо, розведенням свиней, як ціни на їхню продукцію падають. І виробники зазнають збитків. Немає стабільних цін і на зернові, і на технічні культури. В той же час вартість пально-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, запчастин, техніки зростає постійно.
Про аналогічні проблеми розповідають і господарники. Що ж стосується роботи управління, то найтиповішу думку висловив директор ТОВ імені Кірова Григорій Петрович Царук:
– Безумовно, управління потрібні. І цей рік ще раз довів, що нам конче необхідні наукові консультації. Сьогодні жити і працювати за старими схемами неможливо. Тільки ті господарства, які використовують нові технології, які сіють перспективними сортами, одержують вагомі врожаї. Але спеціалістам управлінь мають бути створені належні умови. Вони повинні бути забезпечені транспортом, пальним, сучасним зв’язком. Вони мають володіти найсвіжішою інформацією і доводити її до нас, товаровиробників. Сьогодні ж, на жаль, ще часто вони виконують роль статистів, збираючи дані: хто скільки і чого посіяв. І про це має подбати держава. Щоб вони не жебракували у виробників пального, щоб були самостійними і незалежними. Питання матеріального забезпечення повинні вирішуватись в робочому порядку, а спеціалісти мають стежити за науково-технічними новинками і допомагати нам їх впроваджувати.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Савранський район
Тваринники сподіваються на підтримку
Тваринницька галузь – досить болюча тема для директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» Олександра Манзара. Хоча у стійлах племінного заводу утримується мало не все поголів’я ВРХ району, торік, незважаючи на державну дотацію, господарство зазнало чималих збитків.
У 2009 році ми виплатили 2,5 мільйона гривень заробітної плати і понад 5,5 мільйона різних податків та платежів, – почав розмову Олександр Якович. – Сьогодні доводиться віддавати набагато більше, ніж залишається на розвиток господарства. Дотацією на тваринництво вдалося відшкодувати менше половини витрат на утримання елітної худоби. Скажіть, будь ласка, який фермер, отримавши лише один відсоток збитку, займався б тваринництвом? А жоден! Скільки розвалених і понівечених ферм, що заростають бур’янами, залишилося від колись міцних господарств! А ми займаємося! Саме в нашому господарстві було виведено південну м’ясну породу ВРХ. Ця подія була відзначена Міністерством аграрної політики як загальнодержавне досягнення. Буває, руки опускаються від розпачу, що не цінуються результати копіткої праці нашого трудового колективу, але приїдеш на ферму, помилуєшся новонародженими телятками та підрослим молодняком – і знову з’являється настрій працювати.
Під час відвідин племзаводу, де завідувачем Олександр Шевчук, О.Я. Манзар з гордістю продемонстрував доглянутих тварин, пологове відділення для корів, цьогорічний підрослий молодняк.
Зеленогірське племінне стадо південної м’ясної породи налічує 1138 голів, з яких 429 корів та 90 нетелів. Торік на м’ясо було реалізовано 171 голову. Племпродаж становив лише 58 тварин. Зацікавилися цією породою тільки керівники господарств «Перемога» Кілійського району, «Суворовець-Плюс» і «Катлабух» Ізмаїльського та «Батьківщина» Ширяївського районів. Обліковець племзаводу Анатолій Кір’єв розповів, що цього року вже отримано понад 300 голів приплоду. Якраз йшло зважування молодняка, і середньодобовий приріст телят на підсосі становив 861 г, а на вирощуванні – 674 г. Чистоту породи забезпечують 16 биків-плідників.
Зеленогірська племінна худоба дала поштовх для розвитку м’ясного тваринництва в багатьох господарствах Одещини. У сусідньому, Ананьївському, районі керівник ф/г «Новатор» Сергій Паровик також вирощує бичків цієї породи. Кілька років тому він отримав на це ґрант з районного бюджету. Лише в Любашівському районі жоден господарник не хоче займатися тваринництвом, щоб не «прогоріти».
Приємно відзначити, що кожен рік племінні тварини господарства здобувають нагороди. Робота тваринників відзначається на всеукраїнських та обласних виставках-аукціонах. Перспектива у породи є, але без державного стимулювання зеленогірським тваринникам буде сутужно і цього року.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей», Любашівський район
