Раціоналізм, прищеплений людям молодого покоління, часом межує із холодним розрахунком. Популяризація сили заради досягнення фізіологічних задоволень – із бездушністю. Кумир, створений із грошей, вимагає жертв. Чи не ці якості породжують нігілізм, що притуплює навіть страх перед покаранням?

Кримінальні психологи не можуть типізувати вбивства, хвиля яких нещодавно вжахнула громадськість. Жодний дедуктивний метод не дозволяє зрозуміти їх мотивацію. Діагностики не знаходять таких складових як почерк або конкретний намір. Що ж бачать практики карного розшуку в очах молодика, який бездумно взявся за ніж? Які соціальні вектори формують його незрілу свідомість?

Розчарування. Пригніченість стресами. Ревнощі до щасливіших однолітків. Стан пригніченості, що ускладнюється комп'ютерними штампами, алкоголем та наркотиками. Можливо, і тонізуючими напоями – їх споживання, завдяки рекламі, стало модним у середовищі підлітків. А хімічний склад цих «підбадьорливих» засобів давно потребує додаткового аналізу на вміст одурманюючих компонентів.

Зокрема, 6 баночок таких випитих енерджайзерів було знайдено під комп'ютером 15-річного хлопця, який позбавив життя свою матір. Приводом до конфлікту стала пропажа 100 доларів із домашньої схованки, у якій лежали заощадження, щоб гарантовано забезпечити молодій людині вступ до коледжу. Оскільки сам він їх заробляти не вмів, то крав у своїй же родині. Мати пригрозила, що поскаржиться батькові, і той всипле, як слід, ременем. Тоді хлопець взяв кухонний ніж, мовчки різонув її по горлу, а потім почав істерично втикати клинок у тіло. На трупі 36-річної жінки експерти виявили сліди 54 ударів. Після цього хлопець переодягся і пішов просаджувати гроші на пляжі.

Звідки такий параліч почуттів? Перед слідчим сидів дев'ятикласник, щуплий, маленький, беззахисний. Він безглуздо кліпав очима і навіть не розумів, як жорстоко сам себе покарав.

До подібної ж трагедії призвело прагнення до безтурботного проведення часу і учня одеської приватної школи. Він прогуляв платні уроки і, щоб внести потрібну суму потай від суворих батьків, позичив 1500 гривень у молодого вчителя історії, тільки-но прийнятого до аспірантури. Той мав їхати 2 травня і поквапив хлопчика із поверненням боргу. 17-річний юнак прийшов до нього увечері... Вранці вчителя знайшли із перерізаним горлом. Проаналізувати свій вчинок підліток не міг.

Чи стане для цих хлопців колонія виправною установою? Чи навчить бути ще хитрішим у способах здійснення кривавих злочинів та замітання слідів?

Анатолій (так назвемо цього 37-річного злочинця) перший раз сів за крадіжку, будучи приблизно у такому ж віці. Табірна школа не пропала для нього марно. Він не ломився у двері із сокирою, а відчиняв їх хитрістю. Він розвинув уміння входити у довіру до жінок, викликаючи в них жалість до себе. Взимку цього року він зайнявся в Одесі приватним візництвом.

З жінкою, яка стала його жертвою, таксиста пов'язували ділові відносини з транспортних послуг. Але в довірчих розмовах з нею він довідався, що в неї вдома лежать 20 тисяч доларів, які залишилися від продажу квартири. Про них він і згадав, коли розбив свою машину і змушений був оплатити ремонт.

Холодного зимового вечора він попросився до неї на час, щоб зігрітися. Пізніше вийшов, тихо зачинивши двері. Щоб не привертати уваги консьєржки, одягнув куртку її чоловіка. Родичі жінки знайшли її задушеною у ванній. Гроші, DVD-програвач, фотоапарат, біжутерія, словом усе, що могло бути продано, злочинець забрав із собою.

Розшук людини, яка не залишила нікому своєї адреси та мобільного телефона, було справою нелегкою. Працівники карного розшуку згадують, що їм доводилося чекати на нього у засідці не менш ніж по десяти різних місцях, де він міг з'явитися. У ті дні стояли люті морози. Взяли його через тиждень у тій же самій куртці. Хотів втекти, але його наздогнали.

У лігвищі затриманого були виявлені і речі вбитої, і багато інших жіночих прикрас та коштовностей. Але Анатолій сказав, що знайшов їх. Інформації, яка б доводила зворотнє, не було. Як колишній «зек», таксист не зізнався в жодному з інших епізодів крадіжок, крім того, що йому інкримінували.

Він збирався солодко пожити на крадені грошики, впевнений, що його не знайдуть. А щоб заплутати слід остаточно, задумав розбити вітрину дорогого супермаркета і одержати за це років півтора. Тепер доведеться відповідати за статтею, де «світить» від 8 до 15 років. Лише про це він і шкодує. Цікавиться помилкою, що стала причиною його затримання. Освіжає у пам'яті поняття, за якими буде жити в зоні. А каяття? Немає його...