Перо і лопата – це два інструменти, з якими нерозлучний археолог. На відміну від учених інших напрямів, тут кожен – практик. От і заступник директора з наукової роботи Одеського археологічного музею Сергій Охотников поїхав на Зміїний.
…Велика Еллада оживає на маленькому самотньому острівці. Знахідки, виявлені на його перешийку, там, де був порт, і під водою у прилеглій до скель акваторії, відновлюють минуле. Знайдені амфори і свинцеві тяжі якорів грецьких вітрильників, що заходили до цієї бухти ще у VІІ столітті до н.е. Монети, які кидали у вигляді жертвоприношення шанувальники Ахілла – героя Троянської війни. У VІ столітті до н.е. на його честь було споруджено храм іонічного ордена на найвищій точці острова. На початку ХІХ століття його фундамент розібрали на камені, з яких спорудили маяк. Він вірно служить мореплавцям і в наші дні.
Знайдено бронзовий перстень із зображенням змії, яка була одним із символів Ахілла. Чи не звідси походить назва острова? Вдалося відшукати із землі два написи про це. Тут жили засланці, базувалися римські війська. Тут зупинялися по дорозі до Константинополя князі Олег, Святослав та княгиня Ольга. Знайдені зразки слов'янської кераміки нагадують про це. Заходили сюди на своїх «чайках» запорізькі козаки...
– Сподіваємося на нові знахідки, – говорить перед від'їздом С. Охотников. – Вони поповнять запасники і будуть виставлені на загальний огляд. 21 серпня нашому музею виповниться 185 років. Його основний фонд становить 170 тисяч експонатів. Це найбільше в Україні зібрання археологічних джерел Північного Причорномор'я від появи тут людини до середніх віків єдина у країні виставка пам'яток Стародавнього Єгипту. Експонуються предмети із скіфо-сарматських, гуннських курганів, некрополів.
Не менш значима зона розкопок в Овідіопольському районі, де на околиці села Роксолани покоїться місто Ніконій. Дослідження цього місця розпочалоя у 1957 році. Майже 200 років провадяться розкопки міста Тіри під Білгородом-Дністровським. Не припиняються роботи у заповіднику Ольвія Миколаївської області. Київські учені зайняті пошуками на острові Березань.
– Робота з часом копітка і неспішна. Іноді доводиться заглиблюватися у землю на кілька метрів і рити великий котлован, де можна розгорнутися. Це тільки підготовка. Тому кожен археолог паралельно ще й професійний землекоп. За перо він береться пізніше, коли починає описувати знахідки.
Політики спотворюють історію, приміряючи її по собі. Археологи ж беруть на себе працю відновлювати істину. Мабуть, вона не всім потрібна, тому що коштів на експедиції практично не виділяють. Бюджетні гроші, які регулярно виділялися за часів СРСР на археологічні дослідження, теж стають фактом минулих днів.
Гостро стоїть проблема збереження уже відомих пам'яток давнини. Території, на якій вони перебувають, занесені до реєстрів. І тому є унікальними куточками держави, які підлягають урядовому опікуванню та захисту закону. Але жоден з них належним чином не охороняється. І ніхто конкретно не стежить за тим, щоб ці заповідні точки не піддавалися сваволі хуліганів від археології.
Адже місця поховань і поселень стародавніх людей відомі не тільки ученим, але й так званим чорним археологам. Аналітичний інтерес до старожитностей у них виродився у сугубо комерційний. Вони не розчищають шари ґрунту, а колупають його по-варварськи. Вони не шукають осколок кераміки як доказ перебування на цьому місці цивілізованого проживання. Їм потрібні монети, прикраси, статуетки з дорогих металів. Тобто, предмети, які б потрафили честолюбному захопленню підпільних магнатів. Чи не з цієї причини з одеських вулиць зникає гранітне каміння, яким потім вимощують закриті двори дорогих дач? Чи не такі поборники старовини зірвали з огорожі на Французькому бульварі ліпні голови левів? А, можливо, ці декоративні твори міської архітектури відшукаються в особняках, які дехто все-таки примудрився спорудити на території заповідника Ольвія? Тільки тут біля огорож, на жаль, закінчується парафія археологів. Тут шукати повинні правоохоронці.
Чи можна здолати це зло? С. Охотников говорить, що у цьому році, нарешті, вийшов закон про посилення відповідальності за хижацьке розграбування історичних пам'яток. Він передбачає для порушників до 5 років позбавлення волі. Але важко спіймати на гарячому такого авантюриста.
Адже зона розкопок – просто шматок землі, позначений кілочками. Заслін, що виставляється, доповнює ще табличка: «Стороннім вхід заборонено». Але це, як відомо. – для вихованих людей, які поважають правові рішення і чужу працю. А розбійникам він не указ. Іноді місцеві жителі помічають сторонніх на місцях розкопок і телефонують до міліції. Але, як правило, чужинці встигають зникнути. І довести їхню причетність до злого наміру теж важко. Вони не дурні і продумують алібі. Залишається шкодувати, що у «чорні» ідуть освічені люди, які знаються на художніх цінностях. Вони розважливо відповідають: а що робити, коли заробітку немає? Аргумент – залізний. Спростувати його може тільки совість.
