Хронометр
23 жовтня 1925 року. На 10-ту годину призначено генеральний прогон вистави «Полум’ярі», якою мав відкритися в Одесі постійний український державний театр.
Хто зна, коли було поставлено декорації надзвичайно складної конструкції із станків...
Художник М. Маткович давав останні вказівки монтувальникам.
Багатолюддя в залі. В п’ятому ряду – директор Б.Є. Стах, художній керівник М.С. Терещенко, композитор Г. Губарьов.
Десь в останніх рядах примостилися актори, котрі не зайняті у виставі, точніше актриси: Є. Хуторна, Л. Мацієвська, Г. Мещерська, К. Загорянська (у виставі всього-навсього дві жіночі ролі, тому їм доводиться поки що дивитися репетицію із зали)…
Завідувач літературної частини письменник І.К. Микитенко щось зосереджено пише в своєму записнику.
Сценічна дія відбувається в далекій заокеанській країні, круто закручена, в ній безліч пригод, все в якомусь стрімкому калейдоскопі: графиня Діана де Сеганкур (її роль грає Наталя Ужвій), камеристка Рірет (Поліна Нятко), Бурцев (Іван Замичковський), Руделіко (Кость Блакитний), матрос-більшовик Власик (Юрій Шумський)… О. Осташевський – Рагін, Лісовський – Барон…
За режисерським столом – Борис Глаголін.
Він майстер на вигадки, різні сценічні прийоми, любить епатувати…
Найголовніша «фішка» його вистави – «живий» автомобіль на сцені, за кермом сидітиме матрос Власик.
Успіх має бути гучним, такого публіка ще не бачила! Недарма ж він, режисер «Полум’ярів», збирав народ на Дерибасівській мало не щодня, коли їхав на своєму автомобілі, зупинявся і починав порпатися в моторі, щось там лагодячи… Такі авто були рідкістю.
«Ти бач, дивина! От 7 листопада в театрі по вулиці К. Лібкнехта ви побачите надзвичайне дійство».
Останні вказівки режисера акторам…
Ю. Шумському: «Для ролі Власика знайдено яскравий зовнішній малюнок. От тільки треба додати Власикові рис, що єднали б матроса-більшовика з народом».
Ю. Шумський: «Піднесені, життєрадісні, широкі, як морські простори, матроські натури я знаю, як-то кажуть, як самого себе».
До І.Е. Замичковського: «В ролі Бурцева Ви повинні розкрити людину нікчемну, підлу і запопадливу перед кожним багатієм, треба надати ролі сатиричного звучання. Спробуйте пограти голосом, мімікою…»
На сцену за ходом п’єси під звуки сирени виїжджає «живий» автомобіль, за кермом – Власик – Ю. Шумський…
Репетиція йшла своїм ходом. Всі відчували надзвичайність моменту.
Чекали на автора п’єси – наркома освіти РРФСР А. Луначарського, який вже приїхав до Одеси і мав прийти до театру.
А. Луначарський залишив у Книзі почесних гостей театру перший запис: «Від душі бажаю Укрдерждрамі в Одесі рости і зміцнюватися. Дякую театрові за підготовку цікавого виконання моїх «Полум’ярів». 28 жовтня 1925 року».
Виставою «Полум’ярі» 7 листопада 1925 року, в день восьмої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, було відкрито театр – Одеська українська Держдрама.
