Місця підвищеної небезпеки
В Україні й досі обговорюють надзвичайну пригоду, що мала місце в Одеському зоопарку. З вини горе-матусі її маленьку доньку ледве не розтерзали вовки.
Дитина, не навчена прийомам обережності при спілкуванні з тваринами, забажала погодувати вовків «з руки». Матуся замість того, аби пояснити, що цього робити не слід, власноруч перенесла 6-літню дівчинку та її 3-літнього братика через загороджу, не звернувши уваги на прикріплене на вольєрі застереження: «Обережно! Тварини кусаються!». І спробувала сфотографувати обох біля вовків.
Реакція хижаків, що унюхали на «своїй території» малознайомий, але «їстівний» предмет, була миттєвою. Подальше нагадувало фільм жахів.
На щастя, у цій паніці відразу кілька людей поквапилися набрати на своїх мобільних №№ «швидкої» та МНС. Дитину довелося везти через все місто на Слобідку, до обласної клінічної лікарні.
– У хворої виявлені значні ушкодження правої руки й передпліччя, а також велика скальпована рана всієї правої половини обличчя з відривом вушної раковини, – сказав хірург. – На дитину чекає пластична операція, а потім ще й тривалий період реабілітації.
З досьє «ОВ»:
У грудні 2003 року під час репетиції в Одеському цирку уссурійський тигр Шерхан загриз дресирувальницю-росіянку Сніжану Даутову з цирку «Євразія», що гастролював по містах України. Причиною загибелі дівчини стала її необережність.
У липні 2008 року, в Миколаївському зоопарку нетверезий відвідувач, передавши фотоапарат друзям, спробував сфотографуватися на тлі бурих ведмедів, однак поковзнувся й упав у вольєр. Викликані на НП співробітники місцевого МНС тільки й змогли що зібрати рештки чоловіка, розірваного на шматки.
У червні 2009 року, в Бурштині Івано-Франківської області лев з пересувного зоопарку відкусив руку нетверезому 33-літньому місцевому жителеві. Поки дружина потерпілого з неповнолітньою дочкою розглядали мавп, глава сім’ї просив лева, що перебуває у клітці, подати йому лапу.
У березні 2010 року, в Новограді-Волинському Житомирської області в антракті циркової вистави 5-місячне левеня покусало 6-літнього хлопчика під час фотографування. Левеня зненацька поклало лапу на голову дитини, та злякалася, упала, – і звір у ту ж секунду завдав хлопчику рвану рану голови.
У липні 2010 року, в Ялтинському театрі морських тварин «Акваторія» 100-кілограмовий міссісіпський алігатор відкусив трирічному хлопчикові палець лівої руки. Батьки хлопчика, відпочивальники з Білорусі, вчасно не помітили, як їхній син підійшов занадто близько до вольєра й просунув ліву руку.
Після трагедії, що сталася 11 вересня, Одеський зоопарк не змінив графік роботи. Охочих роздивитись зблизька вовків, що начебто й не винні (позаяк намагалися захистити свій «життєвий простір»), не поменшало. Заходи щодо безпеки перебування громадян на території звіринця також не зазнали змін.
– Ми нічого не робитимемо: мізки людям треба вправляти! – заявив директор зоопарку Юрій Кучеренко. – Усі відвідувачі зоопарку, що перебували біля вольєра в той час, просили жінку не переносити дітей через загорожу, проте вона відмовилася будь-кого слухати. Там подвійна загорожа і таблички висять, що забороняють підходити ближче. Може, ще протитанковий рів викопати?!
...Читач, напевно, звернув увагу на те, що чимала кількість щойно згаданих НП трапилися через банальну причину: хтось із батьків перебував у зоопарку (цирку) у нетверезому стані.
Із висновками, однак, ніхто в нас не поспішає. Мабуть, вичікують, доки кількість покусаних й загиблих сягне бодай сотні наших співгромадян. Лише тоді службові інструкції у наших звіринцях доповнять „суворими” пунктами, які вже давно існують на авіаційному транспорті або в метрополітені.
Доречно нагадати: за кордоном до п’яничок, котрі намагаються зайти в літак, ставляться ще суворіше. Можна згадати відносно недавню історію, що трапилася у Франкфуртському хабі з одним із членів українського уряду...
У тих країнах, де я бував, – в Угорщині, Фінляндії, Швеції, Німеччині (і «соціалістичній», і теперішній) – співробітник на вході до зоопарку, за наявності сумнівів в адекватності відвідувача, ввічливо порекомендує останньому здати квиток до каси і зайти іншого разу. З невідомих нам причин там чомусь цінують найвище для кожної людини право – право на життя...
Олег БАЗАК
Не піду туди: там – «цеглина»
Діти – предмет занепокоєння не лише батьків та вчителів, але й працівників ДАІ. Захоплюючою формою пробудження в дітях зацікавлення до вивчення правил дорожнього руху став 34-й Всеукраїнський конкурс юних інспекторів руху. Про нього розповідає начальник сектору зв'язку із громадськістю Управління ДАІ в Одеській області, майор міліції Лілія ЧОРНА.
– Конкурс проходив у «Артеці», куди з'їхалися також команди із Росії та Білорусі. У попередніх відбіркових змаганнях серед шкіл нашої області найкращі результати показала Одеська гімназія № 9. Чудова десятка дітей репрезентувала на конкурсі Одеський регіон, – говорить вона.
– Можливо, не варто учням так рано «забивати голову» автодорожніми проблемами?
– Не рано! Адже лише за 7 місяців цього року на дорогах області відбулося 184 ДТП за участю дітей, з них семеро загинуло та 187 одержали травми різного ступеня тяжкості. 71 ДТП відбулося з вини самих дітей. Тому ці конкурси потрібні не для галочки, а щоб зберегти людське життя. Нерідко під колеса автомобілів діти потрапляють через незнання правил руху. І ще, на жаль, не менш часто через безтурботність їхніх батьків.
Із дорослими окрема розмова. Працівники ДАІ регулярно провадять із ними роз'яснювальну роботу на батьківських зборах, для дохідливості демонструють відеоролики із сюжетами ДТП, у яких постраждали діти. Добре б їм замислитися, наскільки корисним є спосіб, що став модним, заохочення своєї дитини дарувати їй мопед. «Мопедист» – це, як правило, водій без досвіду та прав водія, він стає джерелом підвищеної небезпеки на дорозі. Із цим видом транспорту пов'язано найбільше травм та смертей.
Вибачте, але до категорії порушників мають стосунок також і батьки-автомобілісти. Наприклад, вони перевозять дітей на передньому сидінні, що заборонене правилами. Малята їдуть не пристебнуті ременями безпеки. На зльотах, змаганнях, конкурсах учнів навчають, як уникнути біди.
– Так і дивися, малята почнуть дорослих навчати…
– Учні, які пройшли курси, вже не переходять вулицю, де заманеться. А нерідко ще й підказують своїм батькам: «Мамо, це ж червоний – стій!». Вони докоряють своїм квапливим батькам: «Тату, ти поїхав на червоне світло світлофора». Суворо кажуть: «Я вийду тут, щоб перебігти дорогу і одразу потрапити до школи. Тому що там висить «цеглина». Напередодні навчального року проходила акція «Увага, діти на дорозі» по усій Україні. На Середньофонтанській площі, в Одесі, на «острівці безпеки» зібралися діти та працівники ДАІ і роздавали проїзним водіям листи, написані дитячим почерком. Наприклад, такого змісту: «Пам’ятай, що на дорозі є не лише ти, але ще діти і тварини», «Коли їдеш, не розмовляй по мобілці», «Водію, я маленький, зупинися і пропусти мене». Було роздано понад 1000 листів. Невже хтось із водіїв зможе викинути цю рукописну відозву?
– Наскільки широка просвітницька кампанія ДАІ серед підлітків?
– Цього року ми провадили конкурс «Юного інспектора руху» у дитячому таборі відпочинку «Молода гвардія». Тут було відновлено містечко, де є вулиці, перехрестя, імітація залізничного переїзду, світлофори, дорожні знаки, пішохідні переходи, зупинки громадського транспорту, рух по колу. Лише справжньої аварії тут бути не може. Усі діти від 1-х до 11-х класів брали участь у програмах «Велоестафета», «Юний регулювальник». Ми нікого не змушували приходити. Відбою від маленьких добровольців і так не було.
Валентин АВЕЛІЧЕВ
