Справжнім подарунком для ізмаїльців стала зустріч із відомим ренійським журналістом і поетом Андрієм Потиліко. Журналістом, для якого характерна виразна громадянська позиція. Його публікації, як правило, викликають зацікаавлення і в читачів «Одеських вістей».
– Ми знаємо Андрія за його статтями у місцевій та обласній пресі, – сказала директорка Ізмаїльського естетичного центру, що має статус обласного, Емілія Євдокимова. – Його публікації не залишають байдужими нікого. Адже він порушує питання, які хвилюють кожного жителя Придунав’я. А сьогодні він вирішив розкритися перед нами і як поет.
Андрій розповів про себе, про предків-запорожців. Про те, які теми найближчі для нього, – по суті, ще досить молодого чоловіка. Для нього важлива вічна тема суті буття людського – життя та смерті, творчої любові – є у поета і громадянська лірика. Робота над словом, вдосконалюванням стилю, вічна незадоволеність зробленим – мабуть, це і є головний рушій його творчості.
Серед своїх творчих наставників він називає поетесу та журналістку місцевої газети «Курьер недели» Оксану Картельян, керівницю Ізмаїльського літературного об’єднання Марину Копаной. Виступаючи на творчому вечорі, вони підкреслили те головне, що характерне для Андрія, – як у його статтях, так і в ліриці, – бійцівський характер, прагнення розібратися у всьому, безліч питань, повз які проходити не можна.
Ніби на підтвердження прозвучав вірш Андрія «Повернення без прощення». У ньому говориться про той біль, якого зазнає поет, коли спостерігає, як вмирають села, як заростає бур’яном і його рідне село на Чернігівщині. А чи мало таких сіл і у наших краях? Чи мало порожніх будинків, які руйнуються? Ми часом живемо ніби у паралельному світі, вважаємо, що все у нас добре, намагаємося не помічаючи лиха. Того лиха, яке оголює перед нами поет і журналіст.
На вечорі виступали друзі Андрія. Серед них – голова Ренійського поетичного клубу «Джерело» Ліля Олійник, ще один земляк Андрія – художник Олександр Кокалко. Його роботи, до речі, досить успішно експонуються в Ізмаїльській картинній галереї. В унісон основній, дещо, скажімо, містичній, «кастанедівській» темі пролунали музичні композиції, виконані керівником Ізмаїльського джаз-ансамблю «Лангіс» Сергієм Денисовим та його колегою – сурмачем Віктором Тальком. Свої пісні присвятили поетові ізмаїльці Марина Бажанова, Ігор Ботнаренко.
– Надзвичайною була сама атмосфера творчого вечора – серед картин, музики, – підкреслив начальник відділу культури і туризму Ренійської райдержадміністрації Ірина Желєзова. – Такі моменти в нашому житті дуже рідкісні, а тому й запам’ятовуються надовго...
