Під чиїм дахом живемо?
Не раз доводилося чути скарги людей на те, що дах протікає, що потрібно огорожу відремонтувати, а от коштів бракує. Проте кожен зараджує цій ситуації по-своєму. Одна родина років три відкладала зі своїх пенсій та замінила покрівлю на будинку. Є випадки, що вже дорослі діти підсобляли своїм стареньким батькам відремонтувати хату, полагодити паркан або провести воду. Бо разом із людьми старіють і житло, господарські будівлі, огорожі. Проте мешканці сільських осель із цього особливих проблем не роблять. Якщо можуть, то самотужки вирішують їх. Коли ж самим не під силу, звертаються до своїх нащадків або найближчих родичів. В разі їх відсутності йдуть до представників місцевої влади.
А от мешканці багатоквартирних, а тим паче багатоповерхових будинків здебільшого тільки констатують факти поламок чи старіння дахів, вхідних дверей, парканів тощо. Справа в тім, що в основному всі ці будинки в радянські часи були комунальною власністю. Квартири в них видавалися за ордерами. Мешканці багатоквартирних будинків платили квартплату, оплачували комунальні послуги і жили, не думаючи ні про ремонти, ні про вивезення сміття. Та сталися зміни. На сьогодні всі ці квартири приватизовані. Тобто вони стали приватною власністю кожного господаря. Це, здається, усвідомили всі. І добре. Та сталося одне непорозуміння: дахи та під’їзди в ході приватизації стали нічейними. Тепер ніхто не знає, під чиїм дахом живе. Та до того часу, поки він не протікав, це питання нікого й не турбувало. Коли ж на покрівлі з’явились діри, а на стелях в квартирах мокрі плями, люди почали звертатися й до селищної ради, й до комунгоспу. Та справа в тім, що ні в органі місцевого самоврядування, ні в комунальній службі таких коштів, щоб взяти на свій баланс ці будинки і провести в них ремонти немає. Що ж діяти?
Хоча дахи виявилися безгоспними, ремонтувати їх все ж таки потрібно. І справа зрушила з мертвої точки. Спочатку на даху одного, потім іншого багатоквартирного будинку з’явилися будівельники. По пояснення звертаюся до Савранського селищного голови Володимира Івановича Юзькова.
– Оскільки до селищної ради зверталося чимало мешканців цих будинків з проханням допомогти з ремонтом дахів, потрібно було шукати шляхів розв’язання цієї приблеми. Таким чином було створено Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Коштом селищної ради та фірми, що проводитиме ремонт, було виготовлено проектно-кошторисну документацію. До фінансування самого ремонту було залучено кошти співвласників та обласної програми «Регіональна ініціатива». Таким чином нам вдалось відремонтувати дахи на двох багатоквартирних будинках, що розташовані по вулиці Леніна, номер 1 і номер 5. Тепер провадиться ремонт дахів ще трьох аналогічних будинків. Вже виконано близько 80 відсотків робіт. По завершенні цих об’єктів плануємо цього року розпочати ремонт дахів іще трьох будинків. Вже почали виготовлення проектно-кошторисної документації. Загалом у райцентрі є дванадцять багатоквартирних будинків. Тож роботи вистачає. Та головне, що вже знайшли спосіб розв’язання цієї проблеми.
– А хто контролює якість цих робіт?
– Контроль здійснюють і представники Об’єднання співвласників, і інженер із благоустрою Савранської селищної ради Валерій Михайлович Шпитко. До того ж фірми, які виконують цю роботу, дорожать своєю репутацією, тож намагаються все виконувати якісно та швидко. Як кажуть власники будинків, працюють на совість.
І це можуть підтвердити не тільки ті, хто живе в цих будинках, а й їхні сусіди, які постійно спостерігають за акуратною та гарною роботою ремонтників.
– Дуже добре, що вдалося вирішити досить важливу для багатьох савранців проблему, – з радістю говорить Володимир Іванович, – от тільки хочеться, щоб мешканці цих квартир підтримували в належному стані під’їзди, прилеглі території, дбали про своє житло, не забуваючи, що то їхня приватна власність. На жаль, в багатьох випадках вони якось надто спокійно спостерігають, як ламають парканчики біля будинків, як нівечиться їхнє спільне майно. Виходить, що значно простіше було провести приватизацію квартир, навіть полагодити огорожі, упорядкувати території, ніж перебудувати психологію людей. Адже мешканці приватних будинків не чекають, поки до них хтось прийде і вивезе сміття, полагодить ґанок чи огорожу. Все це робиться постійно, бо господарі знають, що легше підтримувати лад у своєму обійсті, ніж відновлювати занедбане. Дуже хочеться, щоб і у власників цих, колишніх комунальних, будинків з’явилось таке ж ставлення до своєї спільної власності.
Лариса АЛЕКСЄЄВА
Беремо приклад
зі Словаччини
В Одесі відбулася презентація національної кампанії «Зробимо Україну чистою». Щоб ознайомити городян з проектом, до обласного центру прибув координатор програми «Волонтери ООН в Україні» Джованні Моцареллі.
Пан Моцареллі відзначив, що активісти мають намір провести масштабну акцію з пошуку несанкціонованих смітників і прибирання зелених зон Одеси. За його словами, до 1 березня поточного року на карті України будуть позначені зони найбільшого засмічення. А 16 квітня відбудеться масове прибирання зелених територій. Ініціатори кампанії планують залучити понад 50 тисяч волонтерів.
Основна мета програми – змінити ставлення українських громадян до життєвого простору та виховати у громадській свідомості звичку не смітити і піклуватися про довкілля. Організатори кампанії хочуть об’єднати одиничні заходи, які проводяться різними організаціями, в один потужний рух національного масштабу. Крім Одеси, проект також представлений у Кривому Розі, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Львові та інших містах.
Довідка:«Зробимо Україну чистою» – це частина міжнародної ініціативи «Let’sdoitWorld!». Акції з масового прибирання міст і країн у межах проекту вперше відбулися в Естонії у 2008 році, де близько 50 тисяч волонтерів прибрали понад 10 тисяч тонн сміття. Історія нараховує понад десяток подібних акцій у 8 країнах світу, які змогли очистити свої території від непотрібних відходів. Рекорд побила Словаччина з населенням у два мільйони чоловік, де на прибирання вийшли 250 тисяч громадян.
Євген НИЗОВ
