А пенсіонери мовчки терплять

– Пенсійній реформі в Україні сьогодні немає альтернативи, – впевнений віце-прем’єр-міністр – міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. – Уряд розробив м’якший, з точки зору соціальних наслідків, варіант реформи порівняно з тими, які вже реалізовані у таких країнах, як Франція, Іспанія, Греція, Португалія. Зустрічаючись з журналістами регіональних ЗМІ на навчальному семінарі у Києві, він досить докладно пояснив мету, тактику і стратегію пенсійної реформи, яка викликає сьогодні такий сильний резонанс у нашому суспільстві.

«Вікові» –

основний суб’єкт

реформи

Незадовго до початку семінару одна з журналісток у кулуарах ділилася з колегами:

– Мені соромно обманювати своїх читачів, запевняючи їх, що, мовляв, сплачувати внески до Пенсійного фонду – це їхній громадянський обов’язок стосовно старшого покоління. Насправді ніхто нікому нічого не зобов’язаний. Наприклад, я сама доглядаю свою дитину, без будь-чиєї допомоги, зокрема і з боку держави. Коли постарію, вона утримуватиме мене. Так мусять робити і решта!

Хтось погоджувався з нею, хтось заперечував, пояснюючи, що така позиція досить аморальна щодо літніх людей. Полишених напризволяще старих бути не мусить.

Судячи зі слів Сергія Тігіпка, він належить до числа тих, хто небайдужий до долі мільйонів людей, які одержують дуже низькі пенсії:

– Реформа покликана допомогти насамперед так званим віковим пенсіонерам, яким колись була нарахована низька пенсія і які просто не можуть самі себе забезпечити додатковими заробітками.

За інформацією, наданою віце-прем’єром, за підсумками 2010 року розмір середньої пенсії склав 1149 грн. Проте 2 мільйони 800 тисяч чоловік одержують пенсію нижче 800 грн, а 4 млн100 тис. – нижче 900 грн. Цим людям держава зобов’язана допомогти. Але за існуючого дефіциту бюджету це нереально.

Пенсійному фонду у 2009 році бракувало 30 мільярдів грн. Змінити негативну тенденцію не вийшло. І хоча боргів з виплати пенсій немає, дефіцит за минулий рік склав 34 мільярди 14 мільйонів.

Іти шляхом підвищення ставки податків не можна, бо у нас сьогодні відрахування до 4 фондів становлять 41,2 відсотка від зарплати. А це вже на 5-6 відсотків вище, ніж у сусідніх країнах.

33 відсотки до Пенсійного фонду сплачує роботодавець і 2 відсотки віддає працівник. Ці надходження і становлять бюджет ПФУ. Тих, які вносять ці відрахування, у 2006 році було 15 млн 800 тисяч, а у 2010 – 14 млн 400 тис. Співвідношення працюючих і пенсіонерів сьогодні таке: умовно 10 працюючих забезпечують 9,5 пенсіонера. Складна ситуація існує і у співвідношенні розміру пенсій між чоловіками і жінками, розрив склав понад чотириста гривень.

За словами С. Тігіпка, скорочення дефіциту Пенсійного фонду відбуватиметься за рахунок легалізації зарплат і ринку зайнятості, збільшення пенсійного стажу, диференційованого підходу до оподатковування доходів і стимулювання продовження трудової діяльності громадян по досягненні ними пенсійного віку.

Труднощі легалізації

– У нас велика кількість керівників і головних бухгалтерів офіційно одержують мінімальну зарплату в межах 800 грн. Решту – у конверті. А це означає: не заплатили пенсіонерові, по суті, обманули найнезахищенішого, – заявив віце-прем’єр. І розповів про механізм легалізації доходів.

Слід налагодити так званий ризик-орієнтований контроль, який давно працює у багатьох європейських державах. Десятки організацій накопичують певну інформацію і передають її до Пенсійного фонду. Ну, скажімо, ДАІ фіксує порушення водіїв і з’ясовується, що в автопідприємстві, що займається перевезеннями, значаться лише два водії, а автобусів виявлено 40. І одержуємо підстави для серйозної перевірки... Додаткові права, пов’язані з виявленням реальних робочих місць, зараз одержала і податкова служба. Потрібно «атакувати» цю тему. Але щойно ми переходимо від слів до справи, починаються крики, протести, виходи на майдан. А от пенсіонери нікуди не йдуть, а мовчки терплять.

Розібратися б

у тонкощах...

Тільки комплексний підхід до «детінізації» ринку праці, а також врахування інтересів як найманих робітників, так і роботодавців, дозволить збільшити надходження і до державного бюджету, і до Пенсійного фонду, вважає Сергій Леонідович.

Значна кількість порушень у сфері трудових відносин викликана надто складними процедурами наймання і звільнення, які, на його думку, слід спростити. Часто через трудове законодавство страждають і працівники, які жертвують своєю майбутньою пенсією, і держава, яка недоодержує значні суми податків, що могли б поповнити бюджет.

Крім Сергія Тігіпка, у семінарі взяли участь заступниця Голови правління Пенсійного фонду України Валентина Никитенко, заступник міністра соціальної політики Костянтин Ващенко та інші високі чиновники, які докладно розповіли про реформу. Поінформували журналістів і про сутність обов’язкової накопичувальної системи, яка торкнеться осіб не старших 35-літнього віку. А про роль недержавних пенсійних фондів у пенсійній реформі розповів Василь Волга, голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

У своїй роботі уряд має намір використовувати соціальну рекламу. І дуже сподівається на журналістів, які, розібравшись у всіх тонкощах реформи, донесуть їх до свого читача.

Вікторія Єрьоменко,«Одеські вісті»

Чи легко на серці від пенсії?..

Пенсійна реформа: що ж одержимо в під­сумку? Це запитання в ІА «Міст – Одеса» обговорювали експерти – заступник начальника ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області Тетяна Яворська та директорка Одеського обласного центру зайнятості Ірина Муравіна.

Попередні соціологічні опитування показали, що понад половина українців негативно ставляться до підняття вікової планки виходу на пенсію. Але якби це поєднувалося з європейським рівнем пенсійних виплат, погодилися б попрацювати ще 5 років.

З’ясувалося також, що 65% наших співвітчизників не замислюються про матеріальне забезпечення свого майбутнього і сподіваються на підтримку держави. Тільки шість зі ста респондентів ви­яви­­ли далекоглядність і відкладають на старість за­вчасно.

– Наявна солідарна система вже виробляє свій ресурс. Потрібні такі зміни, із впровадженням яких була б забезпечена своєчасність виплати пенсій, – вважає Т. Яворська. – На 656 тисяч пенсіонерів, які живуть в області, щомісяця потрібна виплата 760 мільйонів гривень. Розрахунки показують, що надходжень до Пенсійного фонду просто бракує. Потрібно досягнути стабілізації його бюджету.

Крім названих стимулів до реформування, стоїть завдання зменшити розрив між мінімальним та максимальним рівнями пенсії. Слід також добре розібратися з накопичувальною системою. Епізодично виникаючі в Україні представництва іноземних страхових компаній, що рекламують свої послуги зі створення капіталу на старість, викликають усе менше довіри.

Тим часом паралельно триває зниження державного замовлення на випускників вузів. І. Муравіна стурбована тим, що нинішня структура зайнятості стоїть на межі провалу. Основне навантаження щодо утримання літніх людей у перспективі лягає на плечі нинішніх абітурієнтів. Молоді люди, які вступлять до інститутів цього літа і згодом стануть фахівцями, змушені будуть утримувати 76 % населення пенсійного віку. Чи впораються онуки із проблемами, успадкованими від нас?

– Центру зайнятості доводиться докладати все більше зусиль для пошуку роботодавців, – говорить директорка ООЦЗ. – Ті хочуть працевлаштовувати трудівників, не старших за 45, навіть 40 років.

Працюючі пенсіонери не відповідають таким за­питам, зате мають знання і досвід, чого немає у молоді. Вчорашнім студентам, які одержали диплом, часто доводиться влаштовуватися не за фахом. Зрозуміло, в таких умовах вони не зможуть набути належної кваліфікації. Тому І. Муравіна пророкує гостру нестачу професіоналів. У свою чергу, роботодавці не виставляють великої кількості вакансій. І от із якої причини. На зусилля уряду щодо легалізації зайнятості та зарплат підприємці відповідають прагненням піти у «тінь». Ці конфлікти й невідповідності не сприяють розвиткові структури зайнятості. У підсумку, як говорить Т. Яворська, на кожних 9 працюючих в області припадає утримання 8 пенсіонерів. Чи легко стане на серці від пенсійної реформи?

Владислав КІТІК,«Одеські вісті»