Зустрів цими днями Ганну Артемівну Можаєву – пенсіонерку, колишню друкарку.

– Була у Петрових у друкарні. Боже мій, як у них гарно, чисто! На рівних підлогах лінолеум, на чистих вікнах – фіраночки. Сорок років я пропрацювала в районній друкарні і такого ніколи не бачила. Повірте, я немов до раю потрапила. Немає більше там провалених підлог, об які ми, робітники, спотикалися, ронячи часом продукцію, а то й форми з набором. Немає більше чорних стін і підвіконь, немає сірої похмурої обстановки. Підійшла до того місця, де стояла моя машина, і ледве не заплакала: ну чому раніше не було так затишно, – схвильовано ділилася вона враженнями.

Справді, у будинку районної друкарні знову закипіло життя. Сюди знову потягнулися замовники, які тимчасово були забули цю адресу. І тут справді стало по-сучасному красиво та зручно. І стало це можливим після того як будинок друкарні узяли під оренду поліграфісти Петрови. Власне, молодший з них – Олександр, який керує підприємством «ФОП Петров О.С.». Тут же розмістилося і ТОВ «Діамант» (директорка М.В. Петрова). Одне слово, вся поліграфічна база, якій було дуже тісно в приватному будинку на Капітана Липовки, 6, тепер розміщена в просторих цехах, де й техніці легше «дихати», і людям зручніше працювати.

…Усе повертається на круги своя. Так і поліграфісти Петрови повернулися на те місце, де колись успішно працювали, допомагаючи виживати собі й людям. На початку дев’яностих років минулого століття при районній друкарні було створено ТОВ «Діамант», яке виконувало торговельно-посередницькі функції, займаючись переважно реалізацією побутової техніки. Заробивши грошей, Петрови закупили устаткування для оперативної поліграфії, комп’ютер. Надавали роботу друкарні, цим підтримуючи робітників, які могли додати до того, що вони заробили на основному виробництві, пристойну суму. Але обставини склалися так, що Марія Василівна і Семен Пантелійович Петрови згорнули виробництво і почали кустарно працювати на квартирі. Адже сини Володимир і Олександр у цей час навчалися у вузах Болгарії, потрібно було дітей піднімати на ноги. Сидіти без діла ніяк не можна було. Прикупили різачок для фотографій і так, по-кустарному, виконували спочатку нечисленні замовлення. Але робити все намагалися оперативно та якісно. Тому й замовлення стали надходити. Поступово опановували тонкощі поліграфічної майстерності. Першою їхньою серйозною роботою був довідник абонентів Арцизької телефонної мережі 2002 року випуску.

…Кажуть, хто не ризикує, той не п’є шампанського. Петрови виявилися людьми на рідкість ризиковими. Набравши кредитів у банку і у родичів, купили все-таки «Домінант» – сучасну машину для офсетного друку. Це відкрило їм дорогу до нових можливостей, до поліпшення якості та швидкості виконання замовлень. До речі, тепер вони змогли друкувати і газети, і книжки.

А тут ще сини з Болгарії повернулися, подивилися, як батькам нелегко, і вирішили: будемо створювати сімейний бізнес. До речі, сьогодні Володимир – чудовий комп’ютерний дизайнер, Олександр – вправний у підприємництві молодий чоловік. Всією родиною щорічно їздили до Києва на виставки досягнень поліграфічної техніки, знайомилися із цікавими людьми. Намагалися бути в курсі всіх нових досягнень у поліграфії. Розрахувавшись із одним кредитом, сміливо брали інший, щоб розвивати виробництво. 2007 року придбали японську машину «Ріобі» для повнокольорового друку, після чого, власне, не стало таких замовлень, які вони не змогли б виконати. За останні роки видали близько 20 повноформатних книжок. Купили різальну, ниткошвацьку, фальцювальну машини, іншу техніку... Відкрили крамницю з торгівлі своєю продукцією та канцтоварами, зайнялися наданням послуг з ремонту і заправляння картриджів для принтерів і ксероксів. Сьогодні «Діамант» – сучасне поліграфічне підприємство, подібного до якого немає в найближчій окрузі.

У той час, коли приватне підприємство розвивалося, не витримавши конкуренції, занепадало державне – районна друкарня, для якої все скінчилося тим, що вона припинила свою діяльність.