Комарики«во хмелю»
По селу у темну пору
Тинявся дядько Никодим,
Блукав від двору і до двору,
Бо був п’янісінький «у дим».
Додому не знайшов
дороги:
Добряче звечора гульнув,
Та підвели сердегу ноги,
Упав в калюжу і заснув.
Вві сні не чув, що його тіло
Комар малесенький уздрів,
Подав сигнал, і налетіла
Страшенна хмара комарів.
Комахи жадібно припались,
Смоктати кров із мужика,
А кров була у Никодима,
Мабуть, міцніш
від «крепака».
То ж комарі питва надулись
Й пищали хором край села:
«Шумел камыш,
деревья гнулись,
А ночка темная была!»
Василь ФЕДОРОВ,
м. Котовськ
Ріка і міст
(байка)
– Чому закохана я в тебе? –
питала Річка у Моста? –
Чому любов моя –
синь неба,
А в тебе хмура і проста?
– А ти б питань
не задавала, –
відповідав сердито Міст, –
Краще б не бігла, а стояла,
То був би розум, а не зріст.
Своїм аршином міряв Міст.
Дзичала Муха
– Побачить хочу, любий,
зиму, –
Дзичала Муха Комару, –
Як не знайдеш квитка –
умру,
Або не піду за жону!
Комар подумав,
пожурився,
На Бжілці милій оженився…
Мораль моя, як віщий сон –
З Мух не буде добрих жон.
Яна ЖОСУ,
м. Татарбунари
Не в своисани
Однажды хмурый
серый Волк
Шальную Львицу
встретил.
И даже птичий
гомон смолк
Перед событьем этим.
Волчара, в самках
зная толк,
Такой не мог
представить…
И Львицу взглядом
встретил Волк,
Вмещавшим зов
и зависть…
Короче, вместе стали жить
Волк и шальная Львица.
(От счастья бросил
Серый выть,
Жизнь – мед,
как говорится…)
Она охотится сама,
Добычу в дом приносит.
Ему вольготно. Задарма
Другая – кость
не бросит…
Лоснится шерсть,
сверкает взгляд,
И тянет вновь «на подвиг».
Недаром Серый
сто раз клят –
На подлость его – отклик.
Тянула долго Львица воз:
Хоть кровь царей,
да дура…
Теперь у Львицы
есть невроз –
Не терпит лжи ее натура…
Пришел конец
ее терпенью,
И страсти
испарился след.
Стал Волк противен
своей ленью:
Вдвоем одной быть –
хуже нет.
Мораль: чтобы поводья
не рвались,
Не в свои сани не садись!
Рита КОЛОБОВА,
г. Одесса
Отакий осьсеконд-хенд
Сусід Юхим відкрив
бізнес –
Тиждень вже торгує.
Лампочки перегорілі
купить пропонує.
Запитав я у Юхима:
«Хто їх в тебе буде брать?»
Усміхнувсь, відповідає:
«Той, що вміє рахувать.
Є у тебе на роботі
Лампочка хороша?»
«Не одна, а цілих три!»
«Хочеш мати гроші?»
«Ну, а хто ж не хоче їх
Мацати в кишені.
Бо ж керують, як завжди,
Світом мані-мані»
«Тоді часу зря не псуй,
Малінін-Бурінін,
Мою лампочку купуй
І заміни нині ж
В кабінеті, у клозеті,
Або в коридорі…
Словом, там, де заманеться,
Друже, апріорі.
Яка вигода? Зрівняй
На мій товар ціни,
І чи варто платить лишок
Комусь в магазині?»
Ось такий він
бізнес-бренд
Вітчизняний секонд-хенд!
Зміни
Подорожчала знов гречка,
На все скачуть ціни…
І в столиці, і в містечках
Такі кепські зміни.
Не народнії музики,
А попса лунає
Вже «Гоп мої гречаники»
Ніхто не співає.
Віктор Максимов
Хотя бы мог…
Все жадные и злые люди
Безмерно только тем
горды,
Что, как подобие Иуды
Стали полпредами беды.
Я, на сатиру опираясь,
Напору их даю отпор,
Хотя бы мог, остерегаясь,
Не выставлять всех
на позор.
Но глупости ведь нет
конца,
Коль не оспаривать глупца!
Анатолий Трухин
