М.Л. КРОПИВНИЦЬКИЙ

1840 – 1910

Небезпечна роль

У великому репертуарі М.Л. Кропивницького окреме місце посідала роль куркуля Бичка в п’єсі «Глитай, або ж Павук». За цю роль артист не раз мав неприємності з боку експансивних глядачів. Один з таких, наприклад, серед вистави вигукнув: «Бий його, бузувіра!» А якийсь нервовий чоловік в антракті побіг за куліси шукати «паскуду». Довго не міг збагнути, що бачив тільки актора. Кропивницький йому сказав:

- Спасибі за ваш великодушний порив. Для мене, як для виконавця, це втіха, - я, виходить, зумів передати істотні риси цієї, як ви кажете, «паскуди».

Надзвичайна обдарованість

М.Л. Кропивницький вражав усіх своєю різносторонньою обдарованістю. Він був драматургом, режисером, артистом, співаком і композитором.

Маючи тонкий слух, чудово грав на різних музичних інструментах, у тому числі на роялі, скрипці, віолончелі, бандурі. Знав величезну кількість українських народних пісень і дум, багато вокальних творів класичної музики. До ряду своїх п’єс сам написав музику, а деякі його вокальні твори, як, наприклад, «Соловейко», дует «Де ти бродиш, моя доле», «За сонцем хмаронька пливе», завоювали широку популярність і досі входять до репертуару багатьох співаків.

Карась танцює

У липні 1909 року М.Л. Кропивницький востаннє виступав як артист у Києві – грав у виставах літнього театру Купецького зібрання. Славетний артист був уже похилого віку. Але на сцені залишався бадьорим, енергійним, як у молоді роки. З великим нетерпінням ждали глядачі фіналу третьої дії «Запорожця за Дунаєм», де Карась мав танцювати. Кропивницький-Карась довго дивився, трохи посміхаючись, на молодих танцюристів, ніби думав: «Нехай танцюють, куди вже нам…» Та от глянув на Оксану, що притулилася до Андрія, потім на свою веселу Одарку, підморгнув їй, повагом, спокійно вийшов на середину сцени, став. Оркестр замовк. Карась під загальний сміх вигукнув: «Грай, хлопці!» - й почав хвацько танцювати.

Останній виступ

Зовсім несподіваним подарунком для киян був виступ М.Л. Кропивницького на Шевченковому вечорі 13 березня 1910 року в Троїцькому народному домі. З величезною проникливістю прочитав він геніальні рядки Шевченкових роздумів «Думи мої…» В інтонаціях його голосу бринів прихований сум, наче Марко Лукич передбачав, що йому не довго залишилося жити. І справді, через місяць і два тижні його не стало. Востаннє віг зіграв старшину в своєму класичному водевілі «По ревізії» за п’ять днів до смерті, зіграв у далекому Акермані. Мав виступити і на другий день, та хвороба на цей раз перемогла. Все ж над силу Кропивницький до початку вийшов на авансцену і прохав вибачати, що через хворість сьогодні грати не може.