Як вилікувати асфальтну хворобу?
Для ремонту та утримання українських доріг у поточному році виділено 2,03 млрд грн. Одеська область для цієї мети одержала з держбюджету 112 млн грн.
Довжина автодоріг загального користування в Україні становить трохи більше 200 тисяч кілометрів. Багато це чи мало, можна судити за декількома цифрами. Забезпеченість України автодорогами становить близько 280 км на 1000 кв. км території. Аналогічна цифра в країнах Євросоюзу виявляється утричі більшою – понад 900 км.
Існуюча автодорожня мережа з дорогами різних категорій не здатна витримувати високої інтенсивності руху, що зросла за останні роки приблизно на 20%. При цьому автодороги першої категорії становлять у державі лише 1,5% доріг загального користування.
Згідно з даними державної служби «Укравтодор», зростання транспортного навантаження на траси за останні десять років щороку підвищувалося на 5%. За оцінками експертів, стан усіх українських доріг наразі – найгірший за останнє десятиріччя. У підсумку майже половина їх далека від зразку. Отже, забезпечити відповідну безпеку на таких дорогах досить проблематично.
Існують нормативні терміни дорожніх робіт, щоб дороги залишалися в хорошому стані. Кожні п'ять років слід провадити поточний ремонт, кожні дванадцять – капітальний. Але ці терміни сьогодні не дотримуються через хронічний брак коштів. Ось чому найчастіше епізодичні ремонти дають не блискучі результати. А асфальт починає «хворіти» після першої ж зими.
Порівняно з іншими районами, дороги Саратського району вважають найкращими в області. Хоча й тут є кричущі проблеми, наприклад, напрямок на Міняйлівку та Старосілля.
Десятиріччями транспортні напрямки комунальної власності в цьому районі будували й ремонтували працівники місцевого дорожнього райуправління. Саме їхня заслуга в тому, що асфальтне покриття, зроблене руками дорожнього робітника, із честю витримує випробування часом і несказанно тішить автовласників посьогодні. Однак кілька останніх років кермо влади у свої руки взяло управління капітального будівництва Одеської облдержадміністрації, яке регулярно виступає замовником на провадження капітального ремонту автомобільних доріг, що перебувають у комунальній власності Одеської області. І якщо адреси необхідних капремонтів підказують керівники районів, то об'єкти та підрядника робіт, який буде латати зруйновані часом та погодою транспортні артерії, зрештою, визначає саме дане облуправління. Нерідко усупереч насущним потребам.
Минулого року в Саратському районі з держбюджету освоєно 5 мільйонів 385 тисяч гривень. Паралельно на капітальний ремонт доріг у 2010 році було виділено 1 мільйон 300 тисяч гривень із облбюджету. Всі гроші, спрямовані на ремонт доріг конкретних сільських рад, освоєні облуправлінням капбудівництва.
– Тут варто було б гарненько подумати, чому замовниками робіт стають не сільські ради, де ремонтують ці дороги? – міркує голова Саратської районної ради Віктор Степанович Чемерис. – Адже тема використання грошей на капремонти має дуже цікавий ракурс. Якби замовниками дорожніх та капітальних робіт з водопостачання, об'єктів охорони здоров'я та освіти виступали сільради, а підрядниками – суб'єкти господарювання районних структур, то з'явилася б можливість повніше формувати районний та сільські бюджети і завантажити районні ремонтні підприємства на повну потужність. Тоді із цих грошей щонайменше 20% відрахувань податку на фізосіб залишалося б у бюджетах сільрад, 50% у районному бюджеті, а 25% пішло б до бюджету області. При цьому утиснутим обласний бюджет у жодному разі не виявляється. Як одержував 25%, так і буде одержувати. Однак на ділі виходить навпаки. Замовником є облуправління капбудівництва. Вони самі собі гроші виділяють, самі й освоюють. Підприємство-підрядник платить податки за місцем реєстрації. У підсумку близько 75% виділених коштів благополучно повертається, наприклад, до Одеси.
Минулого року дороги ремонтували в декількох сільрадах та селах: Міняйлівці, Старосіллі, Петропавлівці, Фараонівці, Надежді, Забарах, Ройлянці, Плахтіївці. Низько в пояс кланяються сьогодні сільські голови за те, що їхні односельці, нарешті, бодай трішки змогли доторкнутися до цивілізації. Акти виконаних робіт? Так, звичайно, сільські голови їх «підмахнули на коліні», як і вимагалося. Але хоч якось проконтролювати, порадити або попросити про можливий асфальтний благоустрій їм не довелося. Асфальт і дорожніх робітників возили з Одеси. І сільські голови тут не мають права вказувати. Але прикинувши на хазяйське око, вони одностайно зміркували, що на освоєні гроші можна було виконати куди більше дорожніх робіт. Району теж хотілося б взяти участь у процесі дорожнього ремонту. Хоча б на рівні створення приймальної комісії, після капремонту доріг та перед підписанням акту виконаних робіт.
Частину грошей з держбюджету, виділених на ремонт автодоріг Одещини цього року, розподілено і в Саратський район. Але ситуація при цьому склалася парадоксальна. Район одержав лише 295 тисяч гривень для ремонту доріг у Світлодолинському. А про проблемні дороги Міняйлівки та Старосілля навіть не йдеться! При цьому отримана сума виявилася мізерною і в десятки разів меншою, ніж по інших районах, що одержали по 3-4-5 та більше мільйонів гривень! Тому не перший день ламають голови районні чиновники: як цього року лікувати асфальтну хворобу в Саратському районі?
