В Ізмаїлі та Придунав’ї десять років не провадилася справжня «Дунайська весна»! Так сказала директорка Одеської обласної філармонії, заслужена працівниця культури України Галина Зіцер під час зустрічі, яка відбулася напередодні фестивалю «Дунайська весна» минулої неділі.

– Востаннє фестиваль мистецтв у його справжніх межах провадився у 2000 році, – підкреслила вона. – Те, що глядачі бачили потім, можна називати, як завгодно, але не «Дунайською весною». Тому що не витримувалися основні вимоги і сам ідеологічний зміст цього заходу: популяризація та пропаганда нашої національної творчості.

– А хіба погано те, що під час «Дунайської весни» виступали місцеві колективи, багато з яких мають звання народних?

– Погодьтеся, є різниця між професіоналами – людьми, які мають солідний досвід і не менш солідні знання, і дітьми із самодіяльності, яким ще потрібно багато чому навчатися. Так, і вони повинні виступати, показувати те, чому навчилися, тішити своїми знахідками. Але фестиваль, про який ми з вами говоримо, має ширше значення та свою заданість. Фактично він охоплює усе Придунав’я. Так було раніше, так буде з нинішнього року й надалі. Фестивалі «Дунайська весна» 27-28 травня пройшли в Татарбунарах, Кілії, Болграді, Рені, завершившись гала-концертом 29 травня на стадіоні Ізмаїла.

– Придунав’я – край багатонаціональний…

– І це враховується в обов’яз­ковому порядку ще за підготовки самої програми фестивальних виступів у названих вище населених пунктах. Колективам, які діють при філармонії, було що показати для української, болгарської, молдавської, російської, гагаузької, албанської громад.

– Які колективи приїхали?

– Насамперед, хочу назвати ансамбль української музики, пісні й танцю «Чайку». Він дуже молодий, створений усього два роки тому. І в складі його переважно молодь зі своїм баченням виконавської майстерності, що по-своєму інтригує глядачів – насамперед їхніх же однолітків. Виступлять також ансамблі народних інструментів «Мозаїка», та солістів – «Ренесанс», естрадна група «Фестиваль», інші колективи та групи. Як і раніше, неповторний наш конферансьє, народний артист України Михайло Бакальчук. Втім, розповідати до самого дійства про те, що і як – справа невдячна. Недарма кажуть – краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Приходьте на міський стадіон, самі усе побачите. Скажу одне – у програмі є все – і народна пісня, і естрада, і зовсім різні за характером та жанром танці.

Але не можу не сказати про те, наскільки вдячні були нам у містах, де ми вже виступили. І скрізь підкреслювали, наскільки своєчасне відродження «Дунайської весни» у її повному обсязі.

До речі, у квітні нинішнього року ми входили до складу делегації, яка відвідала Румунію на запрошення керівництва єврорегіону «Нижній Дунай». Мені довелося поділитися творчими планами щодо провадження нашого фестивалю, це дуже зацікавило румунську сторону. І з’явилася надія, що у найближчому майбутньому «Дунайська весна» буде провадитися по обидва боки Дунаю, у Тульчі й Галаці – звичайно, із запрошенням найкращих колективів.

– Чи відчуваєте Ви підтримку при організації та провадженні фестивалю?

– Так, і дуже велику, насамперед, від губернатора області Едуарда Матвійчука, голови облради Миколи Пундика, начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Владислава Станкова. Нам з облбюджету було виділено відповідні кошти, що дозволило задіяти у фестивальних заходах 200 артистів філармонії та перетворити дійство на справжнє свято для жителів Придунав’я. Величезне спасибі хочеться сказати і керівникам міст та районів на місцях. В Ізмаїлі, насамперед, керівникові міської організації Партії регіонів, секретареві міськради Євгену Пундику. Зізнаюся, був у мене момент, подумала, раптом у чомусь зіб’ємося? Адже доводилося вирішувати й безліч організаційних питань, і розміщувати артистів в Ізмаїлі, де вони базувалися у дні провадження фестивалю в Придунав’ї. Євген Миколайович одразу заспокоїв, запевнивши, що усі питання будуть вирішені, місто зробить усе можливе, щоб ніхто не відчував жодних незручностей. Як сказав, так і зробив.

…Що ж, відроджений фестиваль справді вийшов на славу, викликав безліч оплесків і стільки ж позитивних емоцій глядачів. У чому й мені довелося переконатися минулої неділі. Жителі та гості міста, які спеціально приїхали на фестиваль, були в захваті від побаченого. Воно й зрозуміло: хіба може бути інакшою зустріч зі справжнім прекрасним?