Перед Днем працівників торгівлі наші кореспонденти попросили читачів відповісти на запитання: «Чим відрізняється сучасний продавець від радянського?» Публікуємо деякі відповіді.

Зоя Строєва, інженер­будівельник, м. Кодима:

– Сучасний продавець, як і продавець минулого, – це людина, від якої залежить товарообіг у магазині і успішність комерційної діяльності. А отже, він повинен уміти налагодити взаємини з покупцем заради подальших тривалих контактів і співпраці. Звичайно, на основі взаємоповаги. Колись не дуже звертали увагу на те, як продавець обслуговує покупців, бо і зарплата була стабільна, і якщо товар псувався, то несла збитки держава. А тепер, коли продажем займаються приватні структури, відносинам продавця з покупцем надають вагомого значення. Вони є тим каталізатором, що сприяє успішній комерції.

Крім того, і нам не потрібно забувати, що продавець теж людина, яка має свій характер, свої клопоти, і ставитись треба до нього так, як би ми хотіли, щоб до нас ставились.

У своїй більшості сучасний продавець у спілкуванні з клієнтами ввічливий, добре володіє технікою продажів, добре знає асортимент, якість товару і, основне, знає мету, якої треба досягнути, і завдання, які потрібно виконати. Хочеться, щоб сучасний продавець мав спеціальну освіту і вмів грамотно консультувати покупця. Наскільки знаю, то за кордоном на посаду продавця людину без освіти просто не приймають.

Високою культурою обслуговування у Кодимі, наприклад, вирізняються продавці магазину «Шанс», «Смак». Тут зустрічають клієнтів з посмішкою на вустах, з бажанням допомогти зорієнтуватись у виборі товару, вивчають запити і смаки. Про них можна сказати, що це вже сучасні продавці з новим осмисленням своєї ролі.

Наталія Бурдейна, бібліотекарка, смт Саврань:

– Великої різниці не бачу. Щоправда, продавці стали привітнішими. І це зрозуміло. За радянських часів крамниць у селищі було значно менше. Тепер майже на кожній вулиці – торговельна точка. Переважна більшість з них – приватні. Господарі крамниць зацікавлені в реалізації товару, от продавці й припрошують споживачів щось купити. А в гастрономах «Прем’єра» та «Світ продуктів» навіть діє система знижок на товар тим покупцям, які мають спеціальні картки. Ото якби ще якість товарів покращилась. Нещодавно я купила кілограм розфасованого рису. Та коли відкрила його, щоб зварити плов, з пачки війнуло неприємним запахом. Мені здалося, що від крупи чути дустом, і варити з неї явно нічого не можна. Показала знайомим, мені пояснили, що це якийсь спеціально оброблений рис для плову, щоби при варінні розсипався. Але чому на етикетці нічого не написано. Та й продавці мене не попередили про «специфічність» продукту. Віднесу цей рис назад у крамницю і попрошу продавців, щоб інформували про товар.

Тетяна Філіппова, власниця крамниці «М’ясо­продукти», смт Фрунзівка:

– Вважаю, що образ сучасного продавця кардинально змінився. Я добре пам’ятаю вісімдесяті роки минулого століття, коли така собі тьотя Клава за прилавком була найшанованішою людиною на селі. Саме вона вирішувала, кому дістати товар з­під торговельного стола, а кому сказати, щоб приходили іншим ра­зом. До того ж, деякі радянські продавці не надто переймалися культурою обслуговування людей, вони могли собі дозволити зверхнє ставлення до простих громадян і підкреслено шанобливе – до начальників.

Так склалася доля, що сьогодні я сама стою за прилавком і намагаюся обслуговувати покупців так, щоб наступного дня вони знову прийшли до крамниці. Я вже знаю уподобання своїх постійних відвідувачів і роблю все, щоб людина не залишила торгівельне приміщення без покупки. Сучасні продавці тим і відрізняються від радянських колег, що дуже дорожать своїми клієнтами, адже, зрештою, від цього залежить і їхній фінансовий добробут, і добре ім’я торговельної точки. А це дуже важливо в умовах шаленої конкуренції на продовольчому ринку.

Олександр Штурмак, пенсіонер, м. Кодима:

– Кожен має бути на своєму місці, тобто займатися тим, що йому найбільше до душі. Тоді людина стає спеціалістом, майстром своєї справи. Такі є в будь­якій категорії працівників, є вони і серед продавців.

У радянські часи принаймні найтиповіших із них можна було впізнати за хорошими костюмами, гарними кофточками, золотими прикрасами. У наш час, коли лави працівників торгівлі розширилися до гігантських розмірів, а сама торгівля стала чи не найголовнішою галуззю народного господарства, в ній мало що змінилося. Ризик придбати підробку дуже великий. Але заради справедливості треба сказати, що серед продавців чесних людей значно більше.

Здебільшого вони працюють у спеку та в холод, стоячи весь день на вулиці, інші ж, хоч і в приміщенні, але по 12 – 14 годин на день. Іноді навіть і без обіду. Сучасний продавець, на жаль, соціально не захищений, бо працює у приватної особи і може бути звільнений у будь­який момент. Профспілки вже давно не прагнуть обстояти їхні права на працю та на відпочинок.

А ще хочу нагадати: обираючи професію, пов’язану зі сферою обслуговування, чи то продавець, чи перукар, лікар чи швець, людина повинна передусім усвідомлювати те, що їй доведеться спілкуватися зі споживачами, разом із товаром та послугами передавати їм свою позитивну чи негативну енергію. А тому, приходячи на роботу, продавець має всі свої проблеми залишати за дверима магазину. Актуальним залишається також лозунг радянських часів: «Продавець і покупець, будьте взаємно ввічливими».

Софія Вальчуковська, жителька смт Фрунзівки:

– Знаєте, кожен відрізок часу має свої особливості. Якщо говорити про радянську добу, то найчастіше згадується не ставлення продавців до своєї роботи, а черги. Зате можна було придбати якісні товари і продукти. Щодо обслуговування, то, звичайно, все залежало від особистості, яка стояла за прилавком – якщо людина щира й добра, то вона відповідно поводилася і з покупцями.

Така ж ситуація і зараз. Я, наприклад, маю декілька улюблених торговельних точок, де отримую висококласне обслуговування – це крамниці «Ластівка» підприємця Олександра Ганзенка, «Тесіо» (Олени Таранцици), «Океан» (Володимира Кожухаря) та деякі інші. Сучасний продавець намагається бути обізнанішим, щоб допомогти відвідувачу крамниці зорієнтуватися і правильно обрати товар. За це всім працівникам торгівлі слід сказати велике спасибі.

Ольга Гребенюк, реалізаторка, смт Саврань:

– Треба розуміти, що і продавці і покупці – це люди з різними характерами, уподобаннями. Тому як одним, так і другим потрібно бути ввічливими, тоді і відвідини до крамниці будуть приємними. Для тих, хто за прилавком, як і представникам будь­якої іншої професії сфери обслуговування, велике значення мають професіоналізм та досвід. Продавцеві треба бути ввічливим і на робочому місці, і поза ним, незалежно від політичних уподобань. Роблена увага споживача не зачепить. Я не сподівалась, що сама стану продавцем. Ось чотири роки реалізую хлібобулочні вироби у ларку від ТОВ «Савранський хліб». І зрозуміла, що продавець має бути хоч трішки психологом. От зазирнула у віконечко ларка бабуся і каже: «Доню, вибери мені хлібчик найгарніший, як для своєї мами». То й я вже з нею підтримую розмову. Вона дякує і зауважує: «Ви розмовляєте, а є такі продавці, що й слова не скажуть». Приємно, коли дякують за обслуговування. Часто сама людям кажу спасибі.