гаряче крісло мера
Щоб не розчинитися у сучасному світі
– Анатолію Павловичу, Ви маєте неабиякий позитивний досвід роботи у місцевому самоврядуванні – це апріорі. Як працювалось тоді, в епоху соціалізму, і працюється тепер?
– Діяльність міського голови не можна заздалегідь окреслити конкретними напрямами. Кожен день породжує нові питання, які слід вирішувати оперативно та невідкладно. Порівнюючи ті часи і теперішні, дійшов висновку: досягти успіху можна завжди, коли перед тобою стоять чітко окреслені завдання, а за тобою – громада, яка довірила тобі бути виразником її інтересів. А ти, будь добрий, май гідність і, звичайно, вміння виправдати цю довіру. Інакше не варто й випробовувати себе на посаді міського голови, експериментуючи на громаді: вийде чи – ні!
Разом з громадою ми пережили бурхливі 90ті, стихійне лихо 2000го. Ми вистояли, більше того, зуміли від цілковитого знищення і матеріальні цінності, і, до певної міри, духовну складову нашої громади. Хіба не у цьому сила духу наших котовчан?! Саме з такими людьми можна гори зрушити з місця.
Ми, безперечно, ризикували, коли взялися за комунальні реформи на місцевому рівні, випереджаючи чи не всю країну. Але такі експерименти ретельно прораховувалися. І в цих розрахунках, насамперед, ми керувалися доцільністю: чи не нашкодять запроваджені реформи інтересам звичайного городянина. Легко сказати, що усі реформи – на благо. Важче це довести на конкретних прикладах. Гадаю, ми довели це.
Самотужки, як міський голова, я не зміг би втілити у життя навіть найпрогресивніші ідеї. Тому хочу висловити вдячність своїй команді, яка не стільки чекає, поки я її спрямую на якусь справу, скільки пропонує певні кроки і готова взяти відповідальність за них. Під командою я розумію не тільки міськвиконком, а й депутатський корпус, який, не зважаючи на партійні розбіжності, намагається «не розхитувати човен», у якому ми всі перебуваємо.
Повертаючись до Вашого запитання, зазначу, що у всі часи працювати на цій посаді неабияк відповідально. Я вже говорив, що за посадою стоїть міська громада, у кожного городянина є свої проблеми. І те, як вони розв’язуються, ототожнюється саме з міським головою, з його вмінням впливати на ситуацію, з його можливостями розв’язати існуючі проблеми. Владу не помічають, коли все працює злагоджено: безперервне водопостачання, зовнішнє освітлення, вивезення побутових відходів, інші зручності, без яких важко уявити життя людини у XXI столітті. У нас все це забезпечено, і вже упродовж багатьох років. Також у місті на високому рівні утримується так звана «соціалка». Це цілий комплекс послуг, які необхідні і ветерану, і інваліду, і молодій сім’ї.
– Чи залучаєте інвестиції для вирішення питань життєдіяльності міста?
– Над цією проблемою ще маємо добре попрацювати. Місту конче потрібен сміттєпереробний завод, ми зацікавлені у переробці сільгосппродукції, на яку багатий район, не завадять нам і малі підприємства іншого спрямування. Головне – це нові робочі місця і, відповідно, додаткові прибутки у міський бюджет.
Користуючись нагодою, звертаюсь до потенційних інвесторів: місто Котовськ чекає на вас! Зі свого боку запевняю, що кожна вкладена гривня у розвиток нашого міста не залишиться непоміченою міською громадою.
– Чи є у Вас непорушні принципи, яких Ви дотримуєтесь у роботі з людьми?
– Непорушним принципом вважаю те, що кожну посаду має обіймати професіонал.
– Які уроки Ви виносите з кожної каденції?
– Довіряти тим, хто тебе оточує, водночас, не давати «відхилитися» від цілей, які поставлені.
– У Вас, Анатолію Павловичу, напружений робочий графік. Як вдається тримати себе в тонусі, не втрачати форму?
– Знаєте, інколи ловлю себе на думці: а чи все, що роблю, є важливішим за родинний спокій, за можливість вільно спілкуватися з друзями, просто відчувати себе звичайною людиною… У такі хвилини намагаюсь зосередитись на проблемах власної родини, на онуках… Вдивляюся у життя крізь призму їхнього бачення того, що відбувається навколо. Безперечно, родина і є тим самим «тоніком», який тримає мене у формі. Отримую задоволення від прочитаних книжок, від них випромінюється оптимізм і любов до життя. А ще радію, коли бачу, як молода генерація котовчан прагне досягти успіхів у житті. На щастя, в нашому місті створено умови, щоб такі прагнення втілювались у життя.
– Анатолію Павловичу, Україна відзначає 20річчя незалежності. Чи здобула держава те, до чого прагнула упродовж цього часу, що Вас непокоїть в розвитку країни?
– Насамперед, я громадянин своєї країни. На жаль, ми так і не побудували гармонійне громадянське суспільство, не створили до кінця належних умов для реалізації і розвитку особистості. Разом з тим, 20 років не пройшли даремно, як для країни, так і для нас, її громадян. Ми підводились і падали, щоб знову підвестись. За ці роки ми набули неабиякого досвіду, щоб відчути себе рівними серед рівних. Я підтримую прагнення держави до європейської спільноти, не забуваючи про спільні коріння слов’янських народів, які мають триматися плічопліч, аби не розчинитися у мінливому сучасному світі.
Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей», м. Котовськ
Хоча спадщина дісталася
й незавидна…
Болградський міський голова Сергій Володимирович Корольов у недалекому минулому був цілком успішним підприємцем. І його справа аж ніяк не зводилася до принципу «купи – продай». Він поставив роботу двох підприємств – пекарні, яка забезпечує жителів району хлібобулочними виробами, і цеху з виробництва смаженого насіння, яким заполонені усі міста та села.
Будучи підприємцем, Сергій Корольов міг втілювати свої ідеї за лічені місяці. Він із задоволенням займався доброчинною діяльністю. Роль міського голови виявилася набагато складнішою.
Спадщина С. Корольову дісталася незавидна. Борг КП «Водоканал» – 700 тисяч гривень, кримінальні справи щодо комунального підприємства «Житловик», зникле майно колишніх військових частин, яке було передано місту.
– Нам практично з нуля довелося розробляти всю внутрішню документацію, – розповідає Сергій Володимирович. – Це й номенклатура справ, і інструкції з діловодства та звертання громадян, і посадові обов’язки. Тепер кожний чітко знає, чим він займається і за що несе персональну відповідальність. Створили відділ з питань земельного законодавства та контролю над доходами, що відразу принесло свої результати. Ми вже пишаємося своєю маленькою перемогою: надходження до бюджету з плати за землю суттєво перевищили усі інші показники. Довідавшись про прогресивні зміни в роботі влади, до нас вже потяглися інвестори.
– Сергію Володимировичу, у коридорах міськради я не побачила жодного відвідувача…
– Ми стали результативніше працювати зі звертаннями громадян. Прийом провадиться щодня одним із заступників. Більше того, по суботах громадян приймають депутати міської ради. Вперше у міській раді з’явилася постійно діюча комісія зі скарг та звертань громадян, яка вивчає проблеми на місцях. Двічі на місяць комісія, до складу якої входять не лише представники апарату виконкому, але й відділу архітектури, санепідемстанції, газового господарства, району електромереж та інших служб та відомств, приходять додому до городян, у яких з’явилися проблеми, і спільними зусиллями оперативно розв’язують їх.
– Виходить, Вашій команді вдалося переломити ситуацію. У Болграді намітилися позитивні тенденції?
– При всіх маленьких успіхах про позитивну тенденцію говорити ще зарано. Каменем спотикання став міський бюджет. Новий Податковий кодекс суттєво зменшив кількість податків, які залишаються в місцевій скарбниці. Ми втратили мільйон гривень ринкового збору, близько півмільйона, що надходили у вигляді штрафів ДАІ і транспортного податку. При зростаючих цінах бюджет міста у порівнянні з попереднім роком залишився на тому ж рівні – трохи більше семи мільйонів гривень. І це при тому, що лише на утримання дитячих садків заплановано 4,1 мільйона. У нас чотири дитячі заклади, які відвідують 350 дітей. Очевидно, що необхідно йти шляхом оптимізації витрат.
– Які напрями роботи Ви вважаєте пріоритетними?
– Сьогодні основним нашим завданням є пошук джерел поповнення дохідної частини бюджету. Ми виводимо «з тіні» землю, ми збільшуємо орендну плату за приміщення, використовувані для заняття підприємницькою діяльністю, далі продаємо об’єкти, привабливі для інвесторів. Провадимо реорганізацію комунальних підприємств, що призводить до істотного скорочення дотацій на їхнє утримання. Наприклад, ми вже домоглися того, що паркування почало приносити до бюджету міста по 2 тисячі гривень на місяць, а не 100 гривень, як було рікдва тому. А ще ми хочемо, щоб городяни теж надихнулися ідеєю оновлення, озирнулися навколо себе, подумали, чим вони можуть допомогти місту.
– Бажаємо Вам успіхів на новій ниві!
Антоніна ФОМІНа,Болградський район
