соціальний портрет села
Згуртованість, віра і праця усе подолають
Михайла Миколайовича Лучку обрали головою Новосільського в 1998 році. Відтоді він незмінно очолює найбільше в Ренійському районі село, жителі якого вітають одне одного молдавською мовою.
На вулицях, на подвір’ях, біля сільської ради часто можна чути сміх: новосільці – неперевершені гумористи, кожен любить пожартувати… над собою. Бо без жартів робота, яку взяли на свої плечі ці люди, видалася б каторжною.
Сільського голову видно здалеку. І не тільки тому, що він – чоловік високий. Досить проїхати через село, щоб зрозуміти: є тут керівники, є тут господарі. Одразу впадає в око жовте павутиння труб – Новосільське цілком газифіковане.
– Коли біля нашого села будувалася газокомпресорна станція, а вона зараз перекачує російський газ на балканські країни, була реальна можливість не те що дороги заасфальтувати – тротуари плиткою викласти, – розповідає М.М. Лучку. – Але в той період часу голова колгоспу і сільради, м’яко кажучи, не знаходили спільну мову. У результаті багато можливостей було вгаяно. В 1998 році головою СВК «Новосільське» обрали Михайла Георгійовича Кокоша, а мене – сільським головою. І ми одразу домовилися: будемо працювати на благо села спільно і злагоджено.
За 13 років нікому не вдалося вбити клин у спілку лідерів. З перших же років М.Г. Кокош узявся за газифікацію: за рахунок коштів підприємства було побудовано газорозподільну станцію і перші 10 кілометрів магістралі. А потім естафету газифікації прийняла сільрада. Михайло Миколайович проявив характер і не підписував узгодження про прокладання міжнародної газової магістралі по землях запасу доти, доки «Газтранзит» не виплатив селу 900 тис. грн як відшкодування збитків. Отримані кошти сільрада спрямувала на продовження будівництва магістралей.
– Сьогодні найбільша проблема Новосільського, як і багатьох інших населених пунктів, – дороги, – говорить Михайло Миколайович. – Ми дуже вдячні депутатові Одеської облради Олександрові Сошенку, який допоміг нам прокласти в селі 2,5 кілометра дороги.
За останні роки в Новосільському багато чого зроблено для благоустрою соціально значущих об’єктів. Індивідуальне опалення на природному газі встановлено в дитячому садку «Мартичка», у школі, амбулаторії, Будинку культури. Сільрада справила новосілля, перемістившись до окремого будинку. І все це, безумовно, – плоди стабільності, злагодженої роботи виконкому, до якого входять голова СВК Михайло Кокош, директор школи Надія Вранчану, «генератори ідей» Олеся Бечкало і Альона Волкова, інші шановні люди села, включаючи настоятеля храму архімандрита Петра.
У Новосільському зуміли зберегти колишній колгосп. На сьогоднішній день СВК «Новосільське» – одне із найуспішніших і найстабільніших підприємств Ренійського району, де є молочнотоварна ферма, працює племзавод, що вирощує свиней полтавської м’ясної породи. У кооперативі трудяться 170 чоловік.
Що примітно, у Центрі зайнятості на обліку практично немає жителів Новосільського – вони не чекають допомоги від держави, вони самі себе працевлаштовують.
– Сьогодні Новосільське в лічені години може завантажити 20тонну хуру помідорами, – запевняє Михайло Миколайович. – Хоча помідори – не наш «коник». Мої односельці першими постачають на ринки України ранню капусту і кабачки. Також знаменитий наш солодкий перець.
Жителі Новосільського споконвіку займалися вирощуванням овочів, які возили навіть до Галаца (Румунія). Організуючись у невеликі поквартальні кооперативи, новосільці встановили на березі озера невеликі насосні станції й побудували водопроводи. Таким чином, кожне подвір’я забезпечене технічною водою, яка використовується для виробництва овочів.
Якщо раніше вітамінну продукцію виробляли у відкритому ґрунті, то останнім часом воліють вирощувати під плівкою. Кажуть, змінюється клімат – останнім часом під південним сонцем овочі стали більше хворіти. Плівка вкриває рослини від прямих променів і дає змогу набагато раніше одержувати врожай, коли ціни на нього ще тримаються досить високі.
Ми побували в гостях у молодої родини Василя і Анни Кокошів, які виховують шестирічного синочка і дворічну дочку. У подружньої пари вже три теплиці. Дві біля будинку загальною площею 20 соток і одна на «дачі» – родина купила занедбаний будиночок із ділянкою землі, де планує побудувати ще дві теплиці. Земля, сонце та власні працьовиті руки приносять добробут.
Але не хлібом єдиним живе Новосільське. Уже три десятиліття його візитною карткою є ансамбль молдавських народних інструментів «Ізвораш», який об’їздив усю Україну й неодноразово виступав за кордоном. Новосільська школаліцей входить до сотні найкращих шкіл України, позиціонуючи себе соціокультурним центром села. Школярі мають можливість навчатися рідною молдавською, державною або російською мовою – на вибір. Років десять тому у Новосільській школі заснували традицію: кожен випускник повинен посадити у дворі трояндовий кущ. Тепер такого прекрасного розарію ви не знайдете у всій окрузі!
У Новосільському для дітей працюють унікальна Станція юних натуралістів, регіональний Центр туризму та краєзнавства, філія дитячої музичної школи.
Яку б справу не починали жителі цього молдавського села (а їх кількість за роки незалежності залишається стабільною – і це теж показник), обов’язково звертаються по благословення до настоятеля місцевого храму архімандрита Петра. Чверть століття несе чернець службу в селі, його трудами покращала СвятоМиколаївська церква, побудована рівно 200 років тому. Коли, власне, і було засновано це чудове молдавське село.
Антоніна АНДРЕЄВА,
Ренійський район
