Медицина

Запрограмована бути першою

Як усе починалося

Будівництво Одеської обласної клінічної лікарні почалося у 1980 році зі зспорудження корпусів консультативної поліклініки і деяких допоміжних служб. Перед будівельниками поставили завдання завершити спорудження об’єкта в максимально короткий термін. І вони впоралися – лікарню здали в експлуатацію лише через три роки. Офіційна церемонія відкриття відбулася 17 червня 1983 року. Це був рекорд у масштабах усієї країни! І, мабуть, саме ця обставина послугувала добрим передвістям. Відтоді Одеська обласна клінічна лікарня неодноразово ставала лідеркою в опануванні найсучасніших методів лікування пацієнтів і організації роботи медперсоналу.

Так, у квітні 1984 року завершилося будівництво окремого корпусу обласного пологового будинку. Відкриття акушерської служби у складі лікарні було обумовлене зростаючою кількістю патологій у вагітних і браком можливості подати їм висококваліфіковану допомогу на рівні сільських амбулаторій і районних лікарень. Ця новація себе цілком виправдала. І Міністерство охорони здоров’я рекомендувало впровадити досвід Одеси в інших обласних центрах.

Справжнім проривом у міжнародних зв’язках стало підписання у 1992 році угоди про партнерство з американським госпіталем Коні­Айленд із Нью­Йорка.

Успіх «Одеського проекту» заклав основу для цілої низки міжнародних партнерських програм. Координувати й фінансувати їх Конгрес США доручив спеціально створеній структурі – Американському міжнародному альянсу охорони здоров’я. У межах цієї співпраці 120 фахівців обласної клінічної лікарні пройшли стажування за океаном. Декілька лікарів здобули змогу попрактикуватися у проведенні передових на той час операцій із застосуванням методів ендоскопії та лапароскопії. Завдяки цьому на базі обласної лікарні вперше в Україні під керівництвом професора Володимира Грубника були впроваджені лапароскопічні операції.

Пошук шляхів реформування системи підвищення кваліфікації середнього медперсоналу привів до ідеї створення центрів навчальних ресурсів для медсестер (ЦНРМ). Перший такий центр в Україні та країнах СНД відкрили знов­таки при обласній клінічній лікарні у вересні 1996 року.

У листопаді 1998 року відбулося офіційне відкриття обласного Центру здоров’я жінки з відділенням мамографії. Він став одним з перших із чотирнадцяти аналогічних установ на території країн СНД.

Центр оснастили новітнім американським устаткуванням і видатковими матеріалами на три роки роботи у якості гуманітарної допомоги.

Досягнення сьогодення

Одним із пріоритетних напрямів роботи лікарні вважається кардіологічний.

На базі лікарні організовано регіональну лабораторію електрофізіології та хірургії аритмій під керівництвом професора Одеського державного медичного університету Юрія Карпенка.

На базі клініки провадиться черезстравохідне і внутрішньосерцеве електрофізіологічні дослідження, катетерне усунення надшлуночкових і шлуночкових аритмій (включаючи фібриляцію передсердь) із застосуванням найсучасніших методів електроанатомічного картирування, імплантація постійних кардіостимуляторів, включаючи дво– і трикамерні, для лікування серцевої недостатності, імплантація кардіовертерів­дефібрилляторів. У 2011 році планується почати операції транскатетерної імплантації власних (аутологічних) стовбурних клітин хворим із перенесеним інфарктом міокарда і серцевою недостатністю. Ця технологія приводить до регенерації уражених ділянок серцевого м’яза та поліпшення скорочувальної здатності міокарду.

Ударно­хвильова терапія – новий напрям немедикаментозного лікування ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму. Ця процедура приводить до зростання судин у ділянці ішемії серця й може бути доповненням або альтернативою до методів аортокоронарного шунтування та стентування коронарних артерій.

Обласний центр ендопротезування оснащений оригінальними наборами інструментарію для встановлення ендопротезів і комплектами ендопротезів колінного, тазостегнового, плечового суглобів від провідних закордонних фірм. Операції ендопротезування проходять у спеціально створеному унікальному операційному блоці з ламінарним потоком очищеного повітря (відповідає міжнародним санітарно­гігієнічним стандартам). Однією з нових медичних технологій є застосування полімерних синтетичних пов’язок («пластикового гіпсу»), які мають безумовну перевагу перед традиційними гіпсовими. Вони набагато легші й міцніші за традиційні, але при цьому пропускають повітря.

Ще однією новою медичною технологією є проведення внутрішньосуглобних ін’єкцій гелеподібних препаратів гіалуронової кислоти в комплексному лікуванні артрозів і ушкоджень великих суглобів (тазостегновий, колінний, гомілковостопний, плечовий, ліктьовий). Це дає змогу позбавити пацієнта болю і загальмувати розвиток деформації суглоба.

Є багато тяжких хворих із ураженням судин головного мозку – з інсультами. Раніше їх могли оперувати тільки відкритим способом, тобто із трепанацією черепа. Але не всім такі операції показані. Тих, кому не можна було виконати відкриті операції, були змушені відправляти до Києва. Більшості цей переїзд виявлявся не під силу. На сьо­годні ж оснащення відділення нейрохірургії лікарні не поступається оснащенню НДІ нейрохірургії ім. Рамаданова в Києві.

Істотно розширила можливості нейрохірургів і мобільна рентген­установка. При переломах хребта, пухлинах спинного мозку раніше їм доводилося робити по кілька знімків, щоб визначитися, який етап операції пройдено. Це дуже гальмувало процес – операція могла тривати 5 – 7 годин. Зараз – лише півтори­дві години. Мобільна рентген­установка дає хірургам змогу бачити все, що відбувається під час операції. Вони можуть входити в уражені та зруйновані хребці, уводити в них спеціальний цемент, який запобігає руйнуванню хребців, переломам хребта і здавлюванню спинного мозку.

У лікарні успішно функціонує центр телемедицини. Побудована мережа дає змогу лікарям і пацієнтам медичних установ у режимі онлайн передавати діагностичні дані, одержувати консультацію профільного фахівця, збирати консиліум лікарів, брати участь у конференціях, не полишаючи робочого кабінету. Усе це знижує витрати на відрядження, папір, організацію консультацій та медичної допомоги населенню віддалених ра­йонів сільської місцевості приблизно на 40%.

Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»