Як відомо, вже у 2012 році влада має намір розпочати формування ринку земель сільськогосподарського призначення. Це викликає серйозну стурбованість не лише аграріїв, а й простих громадян. Адже у кожної свідомої людини не вкладається в уяві, що може статися, коли об’єктом купівлі­продажу буде матінка­земля. Адже її наші старші покоління, від козаків до воїнів Великої Вітчизняної війни, рясно окропили своєю кров’ю, захищали від іноземних загарбників і, оплативши великою ціною, залишили нам у спадок.

– Я переконаний, що з введенням ринку землі багато селян продадуть свої наділи, – ділиться думками директор ТОВ «Правда» Станіслав Нікон. – Хоча, за великим рахунком, чимало сьогоднішніх власників земельних паїв ніякого відношення до колишнього колгоспного добра не мають. Вони просто отримали у спадок ті ділянки, і, мешкаючи далеко за межами району, приїжджають раз на рік, щоб з ними розрахувалися за оренду паю. Вже зараз багато пенсіонерів готові продати землю навіть за мінімальною ціною, щоб достойно дожити свого віку. Матеріальні проблеми людей зрозуміти можна, дехто використає гроші з корисною перспективою, але більшість гривень буде просто проїдено. Не треба гадати, хто скупить всі землі, бо звичайні аграрії не мають вільних мільйонів. Мова йде про інше – власники земельних паїв будуть розорені, безземельні і майже безробітні. Адже сучасні агротехнології не передбачають залучення робочої сили у великій кількості. Нехай орендна плата сьогодні не така й велика, але вона щорічна і стабільна, завдяки цьому хлібові навіть безробітні тримаються на селі.

Звичайно, земельні відносини у нашій державі треба удосконалювати, але керуватися при цьому треба виключно національними інтересами. Недолуга політика влади попередніх років і так завдала непоправної шкоди агропромисловій галузі, то може нарешті досить проводити експерименти на селянах? Я цілком погоджуюся з думкою багатьох своїх колег, що правом викупу земельних паїв необхідно наділити винятково державу. Лише вона має розпоряджатися земельними ресурсами та надавати їх на правах оренди суб’єктам господарської діяльності.

Поки точаться розмови про введення ринку землі, багато керівників сільськогосподарських підприємств з нашого району, а також сусідніх, Ширяївського та Великомихайлівського, задумуються: а чи варто у зв’язку з прийдешніми подіями працювати на зміцнення матеріальної бази господарств, купувати техніку, вкладати гроші у нормальний обробіток землі? Адже ніхто не знає, що нас очікує завтра. Тим паче що відповідними законопроектами передбачено, що право купувати землю матимуть тільки приватні особи та фермери. Таким юридичним особам, як наше ТОВ «Правда», треба буде проходити реорганізацію, заново оформляти договори оренди землі тощо. Доводиться тупцювати на місці і чекати більш­менш зрозумілого розвитку подій.

– Станіславе Миколайовичу, в даній ситуації сільгоспвиробникові й справді є над чим задуматися, та осіннє поле не чекатиме, поки вляжуться пристрасті. Які у Вас плани на новий сільськогосподарський рік?

– Справді, в нас немає часу на роздуми. Щойно завершили жнива, проаналізували свої скромні досягнення та деякі помилки, і з новими силами беремося до справи. У нинішньому році ярина майже не виправдала наших сподівань, зазнали збитків при вирощуванні гороху. Тож разом зі своїми спеціалістами ми вже вкотре доходимо висновку, що необхідно робити головну ставку на озимі культури. В них більше шансів дати непоганий результат, використовуючи зимову та весняну вологу. Також ми плануємо розпочати вирощування культур, які мають попит на світових ринках і непогано себе почувають при зміні клімату. Маю на увазі просо та зернове сорго. Вже замовили насіння і весною працюватимемо з цими новинками.

Зараз з надією поглядаємо на небо, бо дуже вже треба дощу. На свій страх і ризик розпочали сівбу ріпаку в суху землю. Заклали 50% врожаю цієї культури і були змушенні призупинитися, адже най­ближчим часом життєдайних опадів не прогнозується, та й оптимальні строки минають. Наше господарство майже повністю готове до закладення врожаю основного хліба. Як і в попередні роки, під озимину відвели понад 2 тисячі гектарів площ.

– Станіславе Миколайовичу, очолюване Вами ТОВ «Правда» – одне з найбільших господарств у районі. Будучи правонаступником колишнього колгоспу, вам вдалося не лише зберегти матеріальну базу, а й зміцнити та примножити її, і вже багато років триматися серед лідерів сільськогосподарського виробництва. Та все ж таки, що тривожить Вас сьогодні найбільше?

– Передусім мене турбує невизначеність завтрашнього дня, про що ми говорили з Вами на початку бесіди. Звичайно, не лише ринок землі «вибиває» хліборобів з колії. Це стосується і цін на сільгосппродукцію, на добрива, на пально­мастильні матеріали. Нині кожен аграрій повинен все ретельно прораховувати і в результаті дійде висновку, що для ефективного землеробства вкрай необхідне технічне переоснащення. Старим високозатратним комбайнам «Нива», тракторам Т­150 та подібним механізмам не місце на полі. На зміну їм має прийти сучасна продуктивна техніка, яка дасть змогу не лише заощаджувати на енергоносіях, а й забезпечить комфортні умови праці для хліборобів. Агрегат має бути потужним, комфортним, широкозахватним і багатофункціональним. Це вимоги часу, які в жодному разі не можна ігнорувати. Але разом з цим це й величезні витрати, які під силу далеко не кожному сільгоспвиробнику. У минулому році нам вдалося придбати комбайн «Нью Голланд», трактор «Джон Дір», німецьку дискову борону. Хотілося б мати у своєму господарстві сучасний обприскувач, деяку іншу техніку, але змушені жити не лише за наявними можливостями, а й зважати на ті події, що відбуваються в державі. Бо якщо в наступному році почнуть продавати землю, то всі матеріальні витрати на розвиток товариства втратять будь­яку актуальність.