Добрі зміни і болючі питання

Спілкуючись із мешканцями сіл, не раз чула: вони нізащо не проміняли б свою оселю на міську квартиру. Міцне коріння дідів­прадідів утримує їх на батьківщині, додає снаги та сил.

– Люблю Саврань, подобається мені сільська природа, – каже Олена Івашківська. – Тому радо сприймаю зміни, що покращують наше життя. Порадувала приємна звістка про те, що після ремонту знову зафункціонувало хірургічне відділення Савранської центральної районної лікарні. Цього так очікували жителі району.

– Навіть якби у мене був вибір: жити у місті чи у селі, все одно обрав би село. Сповна віддаюсь роботі, люблю дітей, – ділиться своїм сокровенним директор Капустянського навчально­виховного комплексу Іван Нагерняк. – І в глибинці наші діти отримують гарні знання. Це засвідчують результати тестування. Тому сільські школи треба підтримувати. Наш навчальний заклад нещодавно оновився, після ремонту набув сучасного вигляду.

Ось так, вступаючи в розмову із сільчанами, обов’язково почуєш про приємну новину. Хоча і проблем за нинішніх умов життя їм не бракує. При зустрічі з головою районної ради Миколою Бадюлом поцікавилась, що в районі зроблено для покращення соціальної сфери і що найбільше дошкуляє глибинці. Варто зауважити, що М. Бадюл очолює районну громаду з квітня 1998 року. Він має значний досвід і може показати майстер­клас і з проведення сесійних засідань, і з підготовки та організації будь­якої справи. А ще він уміє спілкуватися з людьми. Підмітила, що часто на сходах громадян, або на сесіях райради відверта розмова, щирий діалог допомагають голові районної ради глибше вникати у сільські проблеми.

– Болючим питанням для нашого району було відсутність хірургічного відділення у райлікарні. За кошти обласного бюджету його відремонтовано, придбано нове медичне обладнання. В цьому році виділені кошти і на проведення капітального ремонту в терапевтичному відділені. Відкрито пункт переливання крові. Для повноцінного функціонування лікарні в осінньо­зимовий період провели заміну котлів опалення на нові – енергозберігаючі. За рахунок місцевого бюджету в райлікарні, зокрема, зроблено поточний ремонт ліній електропередач, які були в аварійному стані, та промивку системи опалення. Також придбано три генератора для безперебійної роботи найважливіших відділень – пологового, хірургічного та відділення невідкладної допомоги. На сьогодні стоїть питання про підключення лічильників електрообладнання по кожному відділенню.

Дбаємо і про освіту. Оскільки в селищному дитсадку не вистачає місць, то відкрито нову групу в дошкільному закладі с. Віль­шанки та організовано підвіз дітей. Придбали новий шкільний автобус, який вже введений в експлуатацію і доставляє учнів до Осичківської ЗОШ І – ІІІ ступенів. Для покращення умов навчання в сільських школах придбано 7 мультимедійних дощок та 10 мультимедійних проекторів.

Минулого року завершено реалізацію спільного проекту Європейського союзу та програми розвитку ООН « Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Загальний бюджет проекту склав 617 тисяч гривень. При цьому і громади додали свої внески, сума яких склала 36,7 тисячі гривень, а також були надходження і з обласного бюджету. Завдяки спільній участі в проекті в Дубинівській ЗОШ І – ІІІ ступенів та Капустянському НВК замінено вікна на металопластикові, зроблено капітальний ремонт дитячого садочка в с. Концеба та облаштовано артезіанську свердловину в селищі Саврань. Минулого року виділили кошти на проведення термінового ремонту для трьох багатоповерхових будинків в селищі по вулиці Леніна. На сьогодні для деяких населених пунктів залишається болючим питання водопостачання. Та початок цій справі покладено. Відремонтовано водогін в селі Полянецьке, а на черзі ремонт водогону в селі Концеба.

У листопаді в усіх селах району пройшли сходи громадян. У рамках проекту «Народний бюджет», ініційованого головою Одеської обласної державної адміністрації Едуардом Матвійчуком, громада сама вирішувала, на що першочергово використати кошти. В нашому районі це стосується в першу чергу ремонту шкіл та приміщень закладів охорони здоров’я, забезпечення селища та окремих сіл дитячими садками, покращення водопостачання, ремонту існуючих доріг та будівництва нових. Потребують ремонту сільські заклади культури. Над проблемами сіл працюємо спільно. Варто зазначити, що голова райдержадміністрації Олег Іспанюк, на думку депутатського корпусу, докладає зусиль для того, щоби надійно працювали амбулаторії та ФАПи в усіх селах району.

Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Савранський район

Дмитрівка зовсім іншою стала

Відомо: велике село – багато й турбот. А Дмитрівка в Татарбунарському районі, у якій живе 4 300 чоловік, і є такою. 500 з них навчаються в школі, 160 – відвідують дитячий садок. Ще 50 – малята, яким немає й року. Вперше народжуваність перевищила смертність – явна ознака того, що життя в селі налагоджується. Так стверджують самі дмитрівці, з великою вдячністю відгукуючись про сільського голову Івана Георгійовича Гайдаржи, депутатів сільської, районної рад – Віктора Георгійовича Данкоглова та Григорія Васильовича Златова, безкорисливих спонсорів.

Життя в Дмитрівці справді змінюється на краще. Цілеспрямовано, за участю усієї громади виконуються передвиборні обіцянки Гайдаржи – зберегти наявні об’єкти, упорядкувати їх. Результат не забарився: в обласному конкурсі серед південних районів на кращий санітарний стан та благоустрій населених пунктів вже 2006 року перемогла Дмитрівка, а в нагороду одержала вона автомобіль. Це надихає. До розряду пріоритетних відносяться усе складніші завдання. Одне з них – капітальний ремонт Будинку культури, і 250 тис. грн на проектно­кошторисну документацію з обласного бюджету розвитку вже виділено. Увійшло до плану на 2012 рік державної програми «Питна вода для сільського населення України» завершення будівництва розвідних водогінних мереж. За допомогою агрофірми «Південна» відремонтовані групові кімнати в дитячому садку та обидві спортивні зали, фасад школи. Продуктивно працює комунальне підприємство при сільській раді.

Недивно, що до сьогоднішньої Дмитрівки повертаються її молоді люди, що раніше виїхали. Повернулася з Одеси і молода сім’я Наталі та Олександра Гроздєвих,чому дуже зраділи їхні батьки.

Разом із сільським головою ми побували у великому добротному будинку батьків Наталі. Тут вони живуть, доки ремонтують свій будинок. Олександр був у від’їзді: працює водієм. Наталя в декретній відпустці: їхній маленькій доньці трохи більше року. Поговорили. Розмова вийшла цікавою.

– З Одеси чому виїхали, через труднощі?

– Швидше через те, що Дмитрівка зовсім іншою зараз стала. Вона ніби ожила, постійно упорядковується. Усі дороги та провулки із твердим покриттям. І вулиці тепер вночі всі освітлюються. Особливо гарною була Дмитрівка у день свого 190­річчя. Свято було грандіозним.

– А як вирішували питання працевлаштування, безробіття не лякало?

– Знаєте, не працює той, хто трудитися не хоче. Можна ж справу свою відкрити, городину вирощувати, тваринництвом зайнятися. І потім, у селі кілька сільгосппідприємств – «Юг­Агротек», велика агрофірма «Південна» і ще одна – «Лідер», успішне фермерське господарство «Русєв В.В.», обслуговуючий сільгоспкооператив «Емаус». І щоб у них не знайти для себе роботу?! Як говорить Іван Георгійович, ці господарства – головні наповнювачі доходів сільської скарбниці. У кожному разі, мій чоловік працює, та й я – лише виповниться маляті два роки – теж вийду на роботу. У мене медична освіта.

– Дитину на маму залишите?

– Навіщо? У нас чудовий садок­ясла. Ми коли приїхали, саме нову групу відкрили. Її зараз наша шестирічна Віка відвідує.

– Ви молода сім’я. Крім побуту, щось цікавить?

– Дмитрівка – спортивне село, а наш стадіон – один із найкращих навіть в області – з роздягальнями, душовими, гарячою водою. У селі відмінна футбольна команда – призер багатьох районних та обласних змагань, навіть у Малих олімпійських іграх третє місце посідала.

– І борці у вас сильні.

– Так, наш Володя Дубовой – чемпіон України з вільної боротьбі. У селі багато хто захоплюється цим видом спорту. Особливо після того, як депутат обласної ради Антон Іванович Кіссе подарував два борцівські килими. Та й шахово­шашковий клуб у Дмитрівці теж відомий. Але мій чоловік – фанат футболу. Навіть я іноді ходжу на тренування з ним, подивитися їхню гру. Нам усім, особливо молодим дмитрівцям, дуже імпонує ініціатива губернатора Едуарда Леонідовича Матвійчука, який оголосив наступний рік Роком здорового способу життя. Нашій Дмитрівці, усім нам це буде лише на користь.

– Отже, не жалкуєте, що до села з Одеси повернулися?

– Жалкую, що не повернулися раніше.

Таїсія васильєва, с. Дмитрівка, Татарбунарський район