Депутати Ширяївської районної ради на позачерговій XIII сесії VI скликання обговорили важливі питання. Засідання провів голова районної ради Віктор Погорєлов, як зазвичай чітко дотримуючись регламенту.
Насамперед депутати затвердили зміни до районного бюджету. Потім йшлося про погодження проекту землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад району. За результатами голосування сесія вирішила погодити цей проект та клопотатися перед обласною владою про його затвердження та реалізацію.
Керуючий справами районної ради Степан Дамаскін представив депутатам регіональні програми «Безпечна Ширяївщина» та «Питна вода Ширяївського району», які сесія затвердила. На останній програмі варто зупинитися докладніше. Адже в ній йдеться про забезпечення населення якісною питною водою. Це довгостроковий документ, який буде втілюватися в життя, так би мовити, в два етапи. Перший – у найближчі три роки, наступний – до 2020 року.
За висновками спеціалістів, район характеризується рівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для питного водопостачання, і повністю забезпечений експлуатаційними запасами підземних вод. Але ступінь освоєння їх недостатній. Для водопостачання використовуються підземні води, які за хімічним складом та санітарнобактеріологічними показниками здебільшого відповідають вимогам нормативних документів.
На сьогодні централізоване водопостачання охоплює понад 50 відсотків сіл району та селища. Тут діє 168 водопровідних систем і є понад 4 тисячі колодязів громадського користування. Протяжність водопровідних мереж по району – 209,2 км. З них 27,5 км – селищні мережі, які обслуговує Ширяївський комбінат комунальних підприємств. Його послугами користується 3219 абонентів. У райцентрі вода подається з 34 артсвердловин.
Протяжність водогону в сільських населених пунктах складає 181,7 км. Тут централізовано забезпечено водою 3052 абоненти. Решта жителів користуються колодязями.
Варто зазначити, що аналіз сучасного стану водопровідного господарства району оголив проблеми, які потребують системних заходів. Значна частина водопровідних споруд – насосних агрегатів, водопровідних мереж відпрацювала нормативний термін експлуатації, що призводить до підвищення витрат електричної енергії та збільшення собівартості перекачування води. У зношеному та аварійному стані перебуває близько 69,3 км водопроводів, що становить третину від їх загальної довжини. Тарифи на послуги водопостачання у більшості випадках не відшкодовують витрат на їх виробництво. А отже, немає можливості здійснити модернізацію водопровідного господарства. На сьогодні можна констатувати збитковість функціонування галузі в цілому та поступовий її занепад.
Вартість електричної енергії є основною складовою собівартості води господарськопитного призначення, тому впровадження заходів з енергозбереження є одним з основних завдань модернізації водопровідних споруд. Успішне розв’язання цієї проблеми дасть змогу не лише зекономити кошти для інвестування робіт з реконструкції систем питного водопостачання, а в подальшому упорядкувати тарифи на питну воду у бік їх зниження. Таким чином задоволені будуть і водопостачальники, і користувачі.
