Нещодавно зустрів знайомого – Павла Лебедюка. Юнак йшов кудись у своїх справах. Зав’язалася розмова. Мені пригадалось, як восени бачив Павла у полі за роботою. Його діловитість, професійність справили на мене велике враження.
Вересневе сонце, піднімаючись над горизонтом, укорочувало тіні дерев полезахисної смуги, що простягалася краєм поля. Щоб сфотографувати одного з кращих механізаторів ЗАТ АПК «Саврань», ми терпляче очікували, сховавшись від сонячних променів, які вже починали наповнювати спекою повітря, під кронами струнких дубків, доки до нас наблизиться потужний трактор «кейс» з важкою дисковою бороною. Тим часом оглядали широку панораму, що розгорнулася перед нами. Площу на дві нерівні частини, менша з яких чорніла передискованою ріллею, а більша – тьмяно жовтіла стернею, розділяла пряма, ніби накреслена під лінійку, межа. По ній рухався, додаючи чорного кольору в забарвлення поля, великий червоний «залізний кінь».
Спостерігаючи за його рухом, складалося враження, що за кермом сидить людина, за плечима якої не один десяток років механізаторської роботи. Яким же було наше здивування, коли, спустившись з кабіни, до нас підійшов юнак, якому, на вигляд, було десь років під двадцять.
Те, що його життя буде тісно пов’язане з механізаторською справою, Павло Лебедюк вирішив для себе ще у дитинстві. На це рішення вплинув приклад його дідуся Івана, який працював у колгоспі на гусеничному тракторі. Хлопчик дуже радів, коли дідусь інколи брав його з собою в поле. Найщасливішим почувався, коли йому дозволялося в процесі роботи потриматися за важелі фрикціонів.
Павла манив простір поля. Задоволено споглядав, позаду плуг, що перевертаючи скиби, полосував пласку площу глибокими борознами, або як під лапами культиватора рілля перетворювалася на рівну грядку.
Упевнено керуючи трактором, дідусь відкривав онукові механізаторські секрети.
Після закінчення Слюсарівської школи Павло без вагань подав документи до Кривоозерського аграрного ліцею, в якому здобували фах багато механізаторів Савранщини. І ось уже майже три роки П. Лебедюк трудиться на полях ЗАТ АПК «Саврань».
Спочатку працював на передпосівному обробітку ґрунту. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним. Молодому трудівникові довірили сучасну надпотужну машину. Упродовж сезону польових робіт Павло позмінно разом з напарником готує під сівбу значну частку усіх площ сільгосппідприємства. За зміну молоді трактористи порають по 40 – 60 гектарів. Після того, як ми сфотографували його перед агрегатом та поставили кілька запитань, юнак, не гаючи часу, сів у кабіну.
Розмовляючи нині з Павлом Лебедюком, дізнався, що за його приблизними підрахунками, він зорав та задискував у сезоні 2011 року до двох з половиною тисяч гектарів.
