Тема дня

Європа, Азія та Африка – в одному одеському коридорі

Тисячі іноземних громадян щороку відвідують Україну і з різних причин хочуть залишитися в нас. Хтось на час, інші – назавжди.

У нашому регіоні оформленням та видачею необхідних для цього документів займаються фахівці Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

– У роботі нашої служби можна виділити три головні аспекти. Це паспортний напрям (громадянство України та реєстрація фізичних осіб, а також їх міграція до інших країн), міграційний напрям (облік іноземних громадян та продовження термінів їх перебування в нашій країні). Третій сегмент діяльності стосується тих іноземних громадян, які шукають притулку в нашій країні, – говорить начальник управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб Ігор Євстратов. – Поряд із прямими функціональними обов'язками існують і додаткові. Останні пов'язані з інформацією, яку ми спрямовуємо до соціальних та податкових служб щодо населення, яке реєструється. Також ми «супроводжуємо» процес виборів різних рівнів.

Громадяни багато розповідають (гарного та поганого) про роботу міграційної служби. Часто скаржаться на нескінченні черги, тривале оформлення документів та інші бюрократичні рогатки.

Щоб розібратися на місці, іду до відділу продовження термінів перебування іноземним громадянам Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області.

У коридорі справді є черга. Чоловік десять. Деякі іноземці чекають на вулиці. Серед них виявився громадянин Ірану зі звучним іменем Габріель. Він приїхав до Одеси майже п'ятнадцять років тому. Закінчив музичну академію, одружився з одеситкою. У подружжя народилися діти. Кілька разів Габріель повертався на батьківщину, але визнає, що майбутнє своєї родини пов'язує з Україною.

Схожа історія в лівійця Альбу­сейфи Ібрагіма Башира. Приїхав на навчання до Одеси, одружився з українкою, вже є троє дітей. Зараз родина живе в одному із сіл Саратського району.

– На жаль, на моїй батьківщині неспокійно. Я вдячний, що ваша країна, яка вже стала рідною, гостинно прийняла мене. Тут я знайшов своє щастя, знайшов родину, побудував військову кар'єру. Зараз вийшов на пенсію і планую зайнятися бізнесом.

В Ібрагіма Башира в Лівії залишилися родичі та друзі. Тому він їздить на свою історичну батьківщину кілька разів на рік. У відділі його добре знають і, за словами лівійця, зустрічають із усмішкою, завжди підкажуть, спрямують, проконсультують.

– І навіть зателефонують, коли спізнюєшся з термінами здачі довідок або інших документів, – додає молодий чоловік, сусід за чергою.

Як з'ясувалося, його звуть Іван Хандус. Народився в Одесі, але потім його родина переїхала до Німеччини. Там одержав громадянство, закінчив школу, вуз, влаштувався на роботу. Приїжджає, щоб налагодити робочі контакти – займається вантажними перевезеннями.

– Невже в Україні умови для розвитку цього бізнесу кращі, ніж у Німеччині?

– Навряд чи, – дипломатично посміхається Іван. – Просто в Німеччині ця система спрощена до автоматизму. А українська душа просить екзотики. Та й менталітет у нас особливий.

Але громадянина Німеччини з українською душею Хандуса, упевнена, привертає не «екзотика», а одеситка – кохана дівчина.

У нашому місті знайшов свою долю і молдаванин Сергій Грейцер. Із чарівної Альоною він стане на рушник восени.

– А ось і наречений! – з посмішкою зустрічає Сергія начальник відділу продовження термінів перебування іноземним громадянам ГУДМС України в Одеській області Альона Димитрова. – І в майбутньому громадянин нашої країни: адже в нього не лише наречена­одеситка, і рідна бабуся живе в одному з районів області.

Але не скрізь такі привітні. В одному з кабінетів дивляться з підозрою. Відрекомендовуюся, показую журналістське посвідчення. Працівник розмовляє сухо, свердлячи мене важким поглядом.

– На наших фахівцях лежить велика відповідальність та серйозне навантаження – трохи пізніше пояснює Ігор Євстратов. – Вони приймають документи, вислуховують сотні історій, консультують, радять, виявляють неточності. Відвідувачі зустрічаються різні, і працівники просто зобов'язані з підвищеною увагою ставитися до них. Це професійне.

Головне – не перестаратися ціпок. Все ж таки до нас на Одещину їде, можна сказати, «увесь інтернаціонал».

– Найбільше гостей із сусідніх держав: Росії, Молдови, – говорить А. Димитрова. – Це зрозуміло, у багатьох тут родичі. Приїжджають також здалеку – французи, італійці, американці, представники азіатських та інших країн. Більшість відвідують нашу державу по декілька разів. Деякі з різних причин виявляють бажання залишитися в Україні, зокрема, в Одеській області. Закохуються в наш край!

Черга, яка була на початку мого візиту, практично зникла за двадцять п'ять хвилин. Працівники працюють злагоджено, професійно. Саме тому одного відвідувача­іноземця обслуговують за три­п'ять хвилин. Якщо й відбуваються затримки, то винятково тому, що клієнтові потрібна додаткова консультація або інша інформація.

Видача закордонних паспортів триває у звичайному режимі

Як повідомляє інформаційна агенція «Уніан» і кілька інших ЗМІ, останнім часом у деяких регіонах, зокрема в сусідній Миколаївській області, виникли проблеми з оформленням закордонних паспортів для громадян України. Причина – відсутність бланків.

Чи є якісь проблеми з видачею документа на Одещині? Із цим запитанням ми звернулися до начальника управління паспортної роботи, громадянства і реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Ігоря Євстратова.

– Уся бланкова продукція у нас в достатку. Внутрішні паспорти видаються вчасно і без затримок. Що стосується закордонних паспортів, на сьогоднішній день вони друкуються у консорціумі «ЭДАПС». Буквально тиждень тому сталася затримка на три­чотири дні – провадився тендер для компанії, яка виготовлятиме форми захисту для закордонних паспортів. «ЭДАПС» виграв його, і тепер документи видаються в нормальному режимі. Оформлення триває згідно із термінами, установленими чинним законодавством.

На сьогоднішній день скарги на затримку видачі паспортів для виїзду за кордон до нас не надходили.

Христина Вієр, «Одеські вісті»

Выпуск: 

Схожі статті