Віншування ветеранів
Супостатів ви били в боях,
Перемозі торуючи шлях.
Вам поклони доземні свої
Люд складає на рідній землі.
Відбудова була по війні –
Виростали міста із руїн.
Зашуміли в безводді гаї,
Степ оновлений дав врожаї.
І вугілля пішло нагора,
Дніпрогес знову звівся з Дніпра –
Струм побіг у цехи заводські,
До будинків міських і сільських.
А які ви складали пісні –
Про Черемош, садки запашні,
Про каштановий київський край,
Про одеських акацій розмай!..
Ви навчали у школах дітей,
Від хвороб рятувати людей.
Запустили супутник Землі
І космічні – за ним – кораблі.
Вас шанує Вкраїни народ
За ваш труд і за блиск нагород.
Хай любові нев’янучий цвіт
Гріє всіх вас на старості літ!
Хай держава в травневії дні
Не забуде й про діток війни,
Щоби пільги повік чималі
Мали всі ветерани живі!
Арнольд ПОЛТОРАЦЬКИЙ, с. Олексіївка, БілгородДністровський район
Время
Памяти моей жены
1.
Ты ушла.
И твоею стезей
Оно медленно очень ползет
Или спит на орбите земной
Под зеленою вечно сосной…
Но,
Когда ты так редко со мной,
Мчится молнией.
Пахнет грозой.
2.
Кончилась жизни страница,
С небом ты молча простилась.
Это мне вовсе не снится…
ВРЕМЯ вдруг
Остановилось.
После
Страшна тишина
после грома,
Густа темнота
после молний.
Всем эта картина знакома,
Когда после радости
больно.
Вознесение
Вспомнил апрель, что он месяц весенний,
Ранней зарею подул теплый ветер.
Вижу сквозь тучи
Любви вознесенье,
Самого высшего Бога на свете.
* * *
Время, как вечно текущий ручей,
Мы в нем плывем
или терпим крушенье.
Он, словно воздух и ветер, –
ничей.
Память о нас или наше
забвенье.
ПАМЯТНИК
Он стоит позолоченный светом,
Но не слишком
доволен собой.
Свет склоняется перед поэтом,
А он только кивнул головой.
УТРО
Рассвет, как клоун
напомаженный,
Снимает черную сорочку,
А солнце небеса бумажные
Лучами разрывает в клочья.
«ДРУЗЬЯ»
Дикой ссорой
без причины,
Спором, никому
не нужным,
Их качало над пучиной
В очень утлой лодке
дружбы.
23е ДЕКАБРЯ
День стал длиннее,
так вчера сказали.
И пусть к такому я давно привык,
Но только век прощанья на вокзале
Летит так быстро, как стрела,
как миг.
Григорий РЕДЬКО, г. Одесса

























