Віхи минувшини

У лютому 1923 року організовано сільськогосподарське кредитне товариство.

У 1925 році місцеве сільгосп­товариство отримало перший трактор – «фордзон».

У 1925 році почала працювати перша кіноустановка.

У 1928 році початкову школу було реорганізовано в семирічку.

У 1930­ті роки було організовано ТСОЗ «Комінтерн» (у 57­му об’єдналося із сусідньою артіллю; колгосп було названо іменем ХХ з’їзду КПРС). Того ж часу відкрито побутовий комбінат і промкомбінат зі столярними, швейними та іншими цехами.

У 1954­58 рр. на місці колишніх ма­занок у Комінтернівському споруд­жено добротні будинки, вкриті шифером і черепицею. По вул. Центральній, Мічуріна, Комсомольській прокладено водогін.

1970­ті роки відзначилися завер­шен­ням будівництва хлібозаводу, хірургічного корпусу лікарні, двоповерхо­вого готелю, дитячого садка, раймагу, колгоспного консервного заводу.

У 1973­му почав працювати пункт переробки молока, вершків та сиру.

Сьогодення: координати перетворень

-Побудовано підвідний газогін до села Сербка.

-Газифіковано ФАП у селі Кордон.

-Після капітального ремонту відкрито Комінтернівське МРЕВ.

-Всі школи району облаштовано внутрішніми вбиральнями.

-Проведено капітальний ремонт пологового відділення, закуплено медобладнання.

-Відкрито відділення терито­ріального центру для соціаль­но­побутової адаптації.

-Проведено капітальний ремонт шкільної їдальні Комінтернівського НВК «ЗОШ І­ІІІ ступенів­гімназія».

-Відкрито після капітального ремонту Сичавський будинок культури.

-Здійснено капітальний ремонт актової зали і бібліотеки Петрівської ЗОШ, спортивної зали у Сичавській ЗОШ.

-Після капітального ремонту від­крито додаткову групу в дитячому садку у селі Петрівка, на черзі відкриття трьох груп у Красно­сільській сільській раді.

-У трьох сільрадах відремон­товано артсвердловини.

-Замінено 3 км водогонів, нині роботи тривають.

-Відкрито нове приміщення адмінбудівлі Красносільської сільради в с. Кубанка де розташовано ФАП,відкрито відремонтоване поштове відділення.

-Виготовлено проектно­кош­торисну документацію на будівницт­во водогону Одеса – Свердло­ве – Першотравневе – Комін­тернівське.

Ровесниця області

Магія цифр,

або Щаслива жіноча доля

Дівчина щойно тільки побачила цей край – і одразу закохалася в його простори та родючі лани. До села Свердлового Ніна Петрівна Мішаглі приїхала рівно 60 років тому у 20­річному віці. А цього року ровесниця області відзначатиме своє 80­річчя.

– Мені тут зустрілося багато добрих людей, – згадує жінка.

Вдало вийшла заміж за Василя, з яким у щасті прожила 33 роки. Саме з тим часом пов’язані її найтепліші життєві спогади: як разом будували дім, ростили діток, як разом раділи та сумували. Хоча хвороба і скоротила життєвий шлях Василя Михайловича, він і нині живий у її пам’яті.

Спочатку Ніна Петрівна працювала зоотехніком у колгоспі, але найдовше, 20 років, – у колі дружнього конторського колективу бухгалтеркою. Мудра жінка ніколи ні з ким не конфліктувала, певно завдяки доброті, яка завжди в її серці, яка навіть світиться в її очах.

– Раніше, коли село тільки розбудовувалося, все було інакше, люди були бідніші, але щиріші та дружніші, – розповідає Н. Мішаглі.

Щаслива мати завжди всю себе віддавала дітям, і нині посіяні зерна добра проросли в їхніх серцях. Вони підтримують маму своєю любов’ю, піклуванням.

– Завдяки дітям та онукам я досі живу, – говорить Ніна Петрівна.

Її родина потрохи роз­ростається – до двох дітей додалися двоє онуків та двоє правнуків. Коли згадує про них, про їхні здобутки, її переповнює гордість. Теплі взаємини, що панують у родині, надають Ніні Петрівні нових сил.

Тримати високий рівень

Почесний громадянин Комінтернівського, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст., по­чесний ветеран України Микола Іва­нович Гавриленко вже 12 років очолює Комінтернівську районну організацію ветеранів. Це знана і шанована в районі людина, роки трудової діяльності якої відображенні у званнях, відзнаках, почесних грамотах — губернатора, голови облради. За плечима Миколи Івановича 61 рік трудового стажу.

Районна організація ветеранів, яка об’єднує майже 16 тисяч осіб, займає активну позицію у ветеранському русі, обстоює права та інтереси ветеранів війни, праці і військової служби, турбується про збереження і розвиток кращих традицій старшого покоління. Оцінка за підсумками роботи організації була доволі високою — 2­ге місце серед ветеранських організацій області.

Нещодавно районна організація ветеранів широко відзначила свій 25­річний ювілей. Сьогодні велика роль відводиться соціальному захисту, покращенню життя ветеранів війни та всіх людей похилого віку. На виконання програми «Милосердя в дії» із райбюджету було виділено 3,5 мільйона гривень різних допомог. Понад тисячу ветеранів отримали матеріальну допомогу з місцевого бюджету на загальну суму 519 тисяч гривень, а сільськими та селищними радами і спонсорами надана допомога понад 3,4 тисячі чоловік. Так, недавно інвалід Великої Вітчизняної війни І групи І.І. Борщенко відзначив 100­річний ювілей. За сприяння голови РДА для самотнього ветерана була відремонтована оселя.

Як же вдається триматися серед кращих? Микола Іванович відповів, що це все завдяки взаємодії та співпраці із райдержадміністрацією, районною радою, селищними, сільськими радами та підприємцями.

Технологія та якість

Сільськогосподарське підприємство «Векка» розташоване у селі Благодатному і спеціалізується на виробництві ковбас, сосисок і м’ясних делікатесів із натуральної, екологічно чистої сировини. З 2010 року на підприємстві стартувало виробництво кулінарних і охолоджених натуральних м’ясних напівфабрикатів торговельної марки «Бонфіле». А в 2011 році стала до ладу лінія з виготовлення газованої і негазованої питної води «Три ключі».

Продукція підприємства «Векка» відзначена безліччю нагород вітчизняних і міжнародних виставок, зокрема «За Технологію і Якість» (Женева, Швейцарія), «Європейський Знак Якості» (Брюссель, Бельгія), «Краще Підприємство Європи» (Париж, Франція).

40 років в любові до учнів

В її трудовій книжці лише один запис про прийняття на роботу – до Петрівської загальноосвітньої школи. Цього року Ганна Пав­лівна Дробишева від­значає 40­річний ювілей педагогічної діяльності. Вона Заслужений вчитель України, відмінник освіти, нагороджена Почесною грамотою Міністерства.

Вона втілила свою дитячу мрію стати вчителем. Для багатьох учнів стала настав­ником, та­ким же, як для неї свого часу був директор школи Борис Сергійович Балан, який згодом був приз­начений директором Біл­город­Дністровського пед­училища. Ганна Павлівна об­ра­ла найцікавіший для себе фах історика і за час діяльності підготувала безліч учнів.

З 1983 року вона працює заступником директора з навчально­виховної роботи. Педагогічний колектив школи висококваліфікований. Звісно, в цьому є і її заслуга, бо вона працює з педагогами над їхнім професійним рівнем, відповідальна за організацію всього навчально­виховного процесу.

– У нашій школі є ще один Заслужений вчитель України – Ганна Луківна Мартиненко, 20 вчителів мають вищу категорію, 13 – звання старшого вчителя, – розповіла Г. Дробишева.

У Ганни Павлівни чимало здобутків та напрацювань, особливо з проблеми національного виховання.

– Минулого року розробили «Концепцію школи розвитку особистості на засадах національного виховання», за якою зараз працюємо, – підкреслила заступник директора.

Центрами національного виховання в школі є прекрасний краєзнавчий музей та народна світлиця. Школа випускає гідних учнів, вони стовідсотково вступають у вищі навчальні заклади. Деякі з них повертаються до рідної альма­матер фахівцями.

Педагогічне кредо Ганни Павлівни: поєднання великої любові до учнів і до своєї справи.

Палац часів Суворова

Є що показати і є на що подивитися на чудових просторах нашого краю. Нині в районі розроблено сім проектів туристичних маршрутів. До одного з них включено старовинний палац відомого роду Курисів в селі Петрівці.

Архітектура вабить, зачаровує і привертає увагу. Дві високі вежі охороняють ажурний мавританський парадний вхід. Красива тераса з широкими сходами немов запрошує до будівлі, нею господарі замку ходили до тепер вже неіснуючого озера. На західній стіні – великий герб з гаслом: «Да будет правда». Крім палацу, Іван Онуфрійович Курис побудував православну Покровську церкву, в якій пізніше був склеп роду Курисів.

Колектив співає душею

Щира пісня лине сте­пом… Протягом трьох деся­ти­літь на високому рівні залишається мистецтво народного хору «Україночка» Олександрівського сіль­ського будинку культури. Майстерність цього хорового колективу на чолі з художнім керівником, Почесним праців­ником культури України Вален­тиною Пегановою відома не тільки в районі, але й далеко за його межами.

Колектив, який нараховує тридцять чоловік, удостоєний багатьох почесних грамот та подяк обласного та рес­публіканського рівня, неодно­разовий переможець та лау­реат міжнародних конкурсів та фестивалів.

Секрет успіху «Україночки» криється в любові до пісні та глядача. Валентина Пеганова демонструє неабияку енергію, якою зможе похвалитися не кожен юнак. Коли ллється щира пісня, жінка не відчуває вісімнадцятикілограмового акордеону.

– Якщо ми співатимемо всі пісні, які знаємо, то не вистачить доби, – говорить Валентина Іванівна і зізна­ється, що лише її влас­них пісень понад сто. За час творчої діяльності вона одержала чимало нагород, серед яких і медалі, зокрема «Берегиня долі».

Цей колектив має чимало шанувальників, адже артисти співають душею.