Коли йдеться про сімейну медицину, найчастіше згадують про сільську місцевість з її великими відстанями між населеними пунктами, поганими дорогами та скромним оснащенням більшості центральних районних лікарень. Втім, і у великому місті, особливо в районах приватної забудови, робота дільничного терапевта дуже близька до роботи сімейного лікаря. Як точно пожартував один з найдавніших працівників поліклініки Одеської міської лікарні № 8 Вагіф Мамедов, «мене знають 3 покоління дітей і онуків пацієнтів, а також 4 покоління місцевих собак». Тут справді лікар завжди перед людьми. І про проблеми зі здоров’ям жителів він знає найбільше.
Головний лікар КУ «Міська лікарня № 8» Марія Бобкова виступає за якнайшвидший розвиток сімейної медицини як найправильнішого з погляду забезпечення профілактики захворювань напряму роботи із населенням.
– На мій погляд, грамотний дільничний терапевт – це завжди сімейний лікар, – говорить Марія Євгенівна. – Якщо лікаря правильно навчали, він зможе зорієнтуватися практично у будьякій ситуації та ухвалити вірне рішення. Йому треба навчитися нічого не боятися, а також постійно підвищувати свій професійний рівень. Без цього не обійтися.
Усього поліклініка обслуговує майже 45 з половиною тисяч жителів Київського району Одеси. Два роки тому була відкрита філія – сімейна амбулаторія на вулиці Шишкіна, 48, яка взяла на себе обслуговування 18 тисяч чоловік. Оскільки відстані тут немаленькі, тепер люди можуть вибирати, їхати їм до поліклініки чи до її філії в залежності від того, куди простіше дістатися.
У сімейній амбулаторії є оглядовий та фізіотерапевтичний кабінети, денний стаціонар. Така мініполіклініка вийшла. Раз на тиждень, за графіком, тут приймають фахівці.
– Наша амбулаторія організована за Європейським типом мініполіклінік, – розповідає далі Марія Євгенівна. – Згідно з останніми наказами Міністерства охорони здоров’я України та методичними рекомендаціями реформування первинної медикосанітарної допомоги провадитиметься шляхом організації центрів первинної медикосанітарної допомоги, до складу яких будуть входити амбулаторії за типом нашої. Там будуть працювати сімейні лікарі, лікаріпедіатри та акушеригінекологи. Лікарі вузьких спеціальностей будуть працювати в центрах первинної медикосанітарної допомоги, які планується організувати 1 на 100 тисяч населення, прийоми в них будуть провадитися лише за направленням сімейного лікаря. В Англії, до речі, лікарі сімейної практики проходять спеціалізацію за якоюсь вузькою спеціальністю, а потім об’єднуються та допомагають один одному в організації саме мініполіклінік. У нас лікарі теж відчули безальтернативність переходу на сімейну медицину. І багато з них ідуть на курси підвищення кваліфікації саме з сімейної медицини.
Поліклініка міської лікарні № 8 руйнує ще одну хибну думку, мовляв, дільничними терапевтами, а в перспективі сімейними лікарями будуть працювати винятково жінки. Тут представників сильної статі чимало. Пацієнти їх дуже люблять, буквально обожнюють. А відповідаючи на запитання, чому обрали саме цей шлях, чоловіки дають мудрі і у той же час із добрим чуттям гумору відповіді. Наприклад, завідувач терапевтичного відділення Геннадій Анатолійович Полюнько вважає професію дільничного терапевта найдобрішою. А потім із усмішкою додає: «Та й шапочку носити не треба». Інший лікар вважає, що народився дільничним терапевтом, згадує, як після інституту працював у селі і навчився бути лікарем усіх спеціальностей. І пізніше не захотів вже нічого змінювати.
Знайомлячись із роботою лікувальної установи, згадувала наші поїздки по області. Там у районах для ФАПів придбали мопеди. На них і їздять до своїх пацієнтів медпрацівники. Дільниці, які обслуговує поліклініка лікарні № 8, теж тягнуться на кілометри. Машини в розпорядженні колективу немає. А на мопеді, купленому чоловіком, їздить лише один дільничний терапевт Ганна Сапожникова. Звичайно, у місті цей вид транспорту не назвеш безпечним. Але так лікар може набагато швидше прибути за викликом. Мимоволі подумала: можливо, досвід області знадобився б і в Одесі? Ну хоча б у районах приватної забудови? Адже пішки долати кілометри протягом багатьох років, погодьтеся, це доля людей з великим терпінням, витримкою та величезною відданістю своїй професії.
