Стіни приміщення, в якому розташована Одеська обласна організація Національної спілки письменників України, на своєму віку побачили чимало чого. Але от голодувань між ними донедавна ніхто не провадив. 29 травня цього року під час чергового засідання членів спілки поет, журналіст Анатолій Глущак, виставивши перед присутніми невеликий плакат із написом «Оголошую голодування», висловив свої претензії до нинішнього керівництва. Про те, що змусило вдатися до такого вчинку і що сталося потім, Анатолій Глущак розповів на своїй прес­конференції, що відбувалася в залі місцевої організації Спілки письменників. Сповіщений про цей захід голова правління організації Геннадій Щіпківський, що перебував у своєму робочому кабінеті, на жаль, до журналістів так і не вийшов.

Письменницький дім сьогодні, на думку Анатолія Глущака, перетворено на штаб місцевого відділення «РУХу». Тривалий час на балконі будинку, що належить СП, висів прапор цієї політичної організації, на огорожі особняка красувалася її вивіска.

Критичні висловлювання на адресу нинішнього голови письменницької організації Геннадія Щіпківського підтримала присутня на прес­конференції дочка відомого одеського письменника та громадського діяча Івана Гайдаєнка Валентина Іванівна, а також одеський поет Ігор Потоцький, лауреат премії ім. К. Паустовського перекладач Георгій Пилипенко, журналіст Аркадій Ромм та інші.

– Наближається сторіччя від дня народження Івана Гайдаєнка – мого батька, який, як відомо, за життя зробив дуже багато для письменницької організації, – говорить Валентина Гайдаєнко, – але лишень переступаючи поріг кабінету голови місцевої організації СП Геннадія Щіпківського, чую те саме: «Нема грошей». Тобто грошей немає на те, щоб ушанувати пам’ять людини, яка багато років очолювала спілку одеських письменників, будувала для них дім на вулиці Пироговській, просувала талановиту молодь… Я зовсім випадково дізнаюся про те, що існує премія імені мого батька (вона становить 25 тисяч гривень!) і єдиний її лауреат – Геннадій Щіпківський.

За словами А. Глущака, правління не звітує ні про надходження грошей на видавничі програми, ні про їх використання.

– Премії імені Івана Рядченка та Івана Гайдаєнка, муніципальна та губернаторська стипендії – предмети лобі вузького кола винятково «своїх» для голови людей. Ми не знаємо ні мотивів визначення тиражів, ні до яких бібліотек потім розподіляють ці книжки. Жодних записів за обліком майна, що належить обласній організації спілки письменників, нам ніколи не показують, – заявив Анатолій Глущак.

За останні двадцять років до Одеської обласної організації Національної спілки письменників України було прийнято лише двох російськомовних письменників, попри те, що в Одесі величезна кількість талановитих російськомовних поетів і прозаїків.

Обурює Анатолія Глущака і ставлення правління до тих письменників, які потребують допомоги – літніх, хронічно хворих:

– Про них просто не згадують. І коли люди йдуть із життя, навіть забувають написати некролог і віднести вінок на похорон.

Таку байдужість правління на чолі зі своїм головою виказало й після того, як Глущак заявив про голодування. Почалося із саркастичних реплік, а скінчилося тим, що «бунтаря» разом із його приятелем Аркадієм Роммом, який не захотів полишати товариша самого, замкнули в залі засідань і розійшлися по домівках.

– Я розумів, що Анатолій Степанович здоров’ям не міцний, – говорить А. Ромм. – Тому невдовзі довелося викликати й міліцію, і «швидку допомогу». Невже не могли зробити цивілізовано: ось вам контактний телефон, вода, світло? Замість цього нас тут просто замкнули.

Судячи зі скандалу, що відбувся в стінах письменницького дому, Одеська організація СП переживає кризовий період. Гадаю, що тільки діалог, уміння слухати та чути одне одного можуть оздоровити морально­психологічний клімат Одеської письменницької організації.