Своєю другою збіркою поезій «Повертають лелеки додому» (перша – «Витоки» побачила світ рівно десять літ тому) їх авторка Галина Бевз ще раз підтвердила, що в літературному загалі Одещини з’явилася особистість з власною життєвою і творчою філософією, естетичними уподобаннями і поглядами на колізії сьогодення.
Живляться ці начала від батьківської хати в невеличкому селі під Цебриковим, де сьогодні «…вмирають криниці і зникає гніздо лелеки»; селі, яке «…не татарами вбите було, а, забуте, зросло бур’янами»; і, зпоміж всього іншого, в селі, в якому:
Від праслов’ян санскритської доби
Народ мій вперто вишиває долю.
Ступа то впевнено, то кволо
від журби до боротьби,
Стає і зрадником, і праведним героєм.
Основні розділи збірки з промовистими назвами «Обереги», «Полинова стеблина», «З витоків» – це своєрідний шлях самопізнання і самоствердження авторки від сільської шкільної парти, студентської лави філологічного факультету університету до нинішньої викладацької діяльності. Вона цілком природно вважає себе невід’ємною часткою свого великого народу з його здобутками на шляху історичного розвитку і гріхопадіннями. Звідси – молитовні мотиви, що неоднораз простежуються у віршах Галини Бевз.
Навчи мене, Боже, молитись
За Батька та Матері ніжність,
Що вчили в житті не коритись
І цінувати гідність.
Навчи мене, Боже, молитись
За роду мого провини.
Від бруду і скверни омитись
Дай мені, Боже, сили…
Зафіксоване поетичним поглядом громадянки і патріотки українське сьогодення виливається у щирі, часом сповнені розпачу рядки:
Гей, ви, наші добродії,
Ге́тьмани, гетьмани,
Скільки можна сваритися
Й ділити жупани.
Чия вілла ошатніша
Чи авто шикарне.
А що саме найстрашніше –
Ваших душ омана…
Лицемірство, підлість, тупість, брехню автор поетичної збірки «Повертають лелеки додому» вважає спотвореним обличчям доби. Подібні гримаси й маски вітчизняних «виряджених» також породжують протестні рядки та своєрідну життєву установку.
Чому я живу боячись:
Не можна, не переступити…
А так же мріялось: ввись
Піднятись, злетіти, зробити…
Підлоту назвати підлотою,
А дурня дурнем назвати,
Але не можна, за квотою,
І етикет треба знати.
Найбільше боюсь брехні
І не сприймаю нещирості,
Не хочу жити в багні
Несправжності і невірності.
Такі громадянські мотиви поезії Галини Бевз. Вони втілені в уже представлені читачеві рядки, а також у ряд інших віршів: «Як би наші, дубинянські, не пихатились», «Роздавали під вибори гречку», «Нема краю без звичаю».
Любитель ліричного начала знайде у збірці чимало щиросердних рядків про любов, помережених яскравими поетичними образами («Весна майнула за вікном у середині літа», «Кохання у вигнанні, а щастя у журбі», «Пахне дощем повітря важке», «Я від конунгів, ти – від степу», «Хором переплелися і доля, і спів степів»). Одне слово, знайде любитель поезії ще багато цікавого, оригінального й актуального, коли уважно вчитається у рядки нової збірки Галини Бевз «Повертають лелеки додому».
