«Словом можно убить,

словом можно спасти,

Словом можно полки

за собой повести.

Словом можно продать

и предать, и купить,

Слово можно в разящий свинец

перелить»

Ці вірші написав фронтовий кореспондент Великої Вітчизняної Вадим Шефнер, онук засновника порту Владивосток. В добу інтернету вони набувають особливої актуальності. Часто зі словом у всесвітній павутині поводяться бездумно, надто вільно. Практично кожен може залишити там свій запис, відвідавши цікавий йому блог або форум. Але деякі графомани, порушуючи міжнародні норми поведінки у соціальних мережах, схожі на приматів із гранатою в руках і готові підірвати і себе, й інших.

Блог міністра внутрішніх справ України відкривається словами: «Цензури не повинно бути. Має бути розумний контроль». Але подеколи автори забувають про розум, виставляючи на загальний огляд непідтверджену інформацію. Так сталося з Білгород­Дністровським міським комунальним підприємством «Автотранссервіс».

Більше року тут відбуваються події, яким ніхто не позаздрить. За цей час КП та його керівництво зазнали 16 тривалих і серйозних перевірок мерії, правоохоронних органів (включаючи прокуратуру), територіальної інспекції з праці, управління боротьби з організованою злочинністю, вислухало дзвінки з прямих телефонних ліній Кабміну. Це крім декількох судових засідань. Більше року люди працюють в емоційній напрузі, непростих трудових умовах, де одна перевірка негайно змінює другу. Висловлюючись чиновницькою мовою, в «Автотранссервісі» проводиться відпрацьовування скарг. Увесь цей час до різних інстанцій їх строчив один із колишніх працівників, який звинувачував керівництво не тільки в корупції, але й в інших смертних гріхах. Оскільки перевірки правоохоронців міського та обласного рівня не принесли даному громадянинові бажаної сатисфакції, він підметушився, та й виплеснув компрометуючі відомості у блозі міністра внутрішніх справ України.

Комунальне підприємство «Автотранс­сервіс» існує десять років. Його нинішній керівник Валерій Мацапей створював його на базі транспортного відділу міськвиконкому практично з нуля. З перших же кроків зумів організувати пасажироперевезення, управління паркуваннями міста, роботу автостанцій на вокзалі та міському ринку, службу таксі. Система, створена Мацапеєм, безперебійно функціонує і наповнює міську скарбницю по сьогодні. На початку 2003 року, через банкрутство підприємства, яке займалося саночищенням міста і вивезенням сміття, його функції міська влада зобов’язала виконувати «Автотранссервіс». Завдяки внутрішнім інвестиціям дивна, на перший погляд, поєднання виявилося цілком життєздатним. А в окремі роки і прибутковим, що дозволяло брати великі кредити і купувати універсальні сміттєзбиральники безпосередньо із заводського конвеєра.

У 2008 році успішна структура стала об’єктом перебільшеної уваги окремих депутатів міськради. У коридорах влади почали говорити про спроби замінити керівника з базовими економічними знаннями на іншого, з депутатським значком. Тоді КП довелося вперше пройти через горнило депутатських та фіскальних перевірок. Серйозних порушень не виявили. Прицільний вогонь на «з’їдання» керівництва «Автотранссервіса» стих.

Нещодавні події, що їх багато які працівники КП вже охрестили дежа­вю, цілком могли стати відлунням усунення їхнього керівника, яке не відбулося. Таку гіпотезу не виключає й сам Валерій Мацапей, припускаючи, що його колишнього співробітника, який вступив для міцності духу до лав політичного об’єднання «Свобода», цілком могли використовувати для інтриг.

У підсумку компетентних перевірок обвинувальні факти не підтвердилися. Ухвалене в середині червня судове рішення за позовом про спростування інформації, захист честі, гідності та ділової репутації поставило умовну крапку в цій неприємній справі. Інформація, викладена у мережі, визнана недостовірною. Завдану моральну шкоду кривдник мусить компенсувати керівникові у грошовому вираженні. Хоча справу зроблено, але випущене з пращі необережне слово завдало шкоди не одній людині. До речі, ця історія завершується просто­таки анекдотично. Мотивація скарг змінилася, відтепер колишній контролер, звертаючись до Білгород­Дністровської мерії, просить посприяти у вирішенні питання та змінити формулювання запису у його трудовій книжці про «незаконне» звільнення. За таку «послугу» мерії він обіцяє більше нікуди не звертатися зі скаргами на дії керівництва «Автотранссервісу».