Будинку Одеського залізничного вокзалу виповнилося 60 років. Зараз пасажирів обслуговують 335 працівників, є рейси в усіх напрямках, зокрема й закордонні, безнастанно поліпшується сервіс.
У біографії Одеського вокзалу є і трагічні, й радісні сторінки. Старий будинок був побудований за проектом петербурзького архітектора В. Шретера 1883 року. Під час Великої Вітчизняної війни в 1944 році будинок вокзалу був ущент зруйнований, і наступні сім років вокзал ташувався в колишньому торговельному технікумі. Новий будинок було споруджено в рекордно короткий термін – з листопада 1950го по липень 1952го – за проектом архітектора Леоніда Чупріна.
У будівництві вокзалу брало участь усе місто: бригади тресту «Стальмонтаж», заводів «Січневого повстання», «Кінап», тисячі одеситів проводили тут недільники, приходили в позаробочий час для виконання різних підсобних робіт. Професорськовикладацьким складом Одеського будівельного інституту були розроблені методи швидкісного будівництва. Ішли вагони з кавказьким димчастим, сірим середньоазійським мармуром, іншими будматеріалами. Працювали фахівці з опоряджувальних робіт із Закавказзя, Карелії, з Уралу. Відновлений будинок був уведений в експлуатацію 12 липня 1952 року.
Постійно створюються зручності для пасажирів, підвищується якість послуг. Про деякі новації розповів начальник Одеського залізничного вокзалу Дмитро Лобойко. Так, розташування кас тепер стало зручнішим для пасажирів: на другому поверсі працюють каси попереднього продажу квитків, а на першому поверсі – спеціалізовані каси для інвалідів та учасників війни. На обслуговування однієї людини, яка купує проїзний квиток, іде в середньому півторидві хвилини. Загалом в Одесі та передмісті 38 кас. Крім цього, тепер замовити квитки можна через інтернет.
– Ми сьогодні оформляємо близько тринадцяти тисяч проїзних документів на добу. Приїжджають і від’їжджають назагал вісімнадцять тисяч чоловік на той же період часу, – розповів Дмитро Лобойко.
Зараз Одеський залізничний вокзал забезпечує пасажиропотік в усі напрямки в Україні, а також до країн близького й далекого зарубіжжя: Росії, Білорусі, Польщі…
Сьогодні тут є все, що необхідно для пасажира: пошта, перукарня, аптечні кіоски, розгалужена мережа торгівлі продовольчими та промисловими товарами, періодичними виданнями, медпункт, кафе тощо. За свою працю колектив Одеського вокзалу у 2006 році відзначений першим місцем у змаганні трудових колективів вокзалів Одеської залізниці й залізниць України із врученням Диплома першого ступеня, Перехідного прапора та грошової премії.
Будинок Одеського вокзалу є не тільки «лицем» Одеси, але й частиною історії міста.
