Щотижня жителі сіл Михайлівка і Струтинка, здебільшого пенсіонери, які не обтяжені домашнім господарством, вирушають в мандри за дешевими харчами, ліками та товарами першої необхідності для себе і для своїх родичів та сусідів. Раніше, поки не відмінили вранішній приміський поїзд Помічна – Котовськ, люди прямували до міста Котовська, зрідка у Любашівку, Первомайськ чи Помічну.

Нині бабусь і зрідка дідусів (чоловічий вік корочший) можна зустріти у Любашівці на новому ринку, що неподалік залізничного вокзалу, – ПП «Комплекс торговельних павільйонів «Привокзальний». Тут очі роз­бігаються від усілякого краму, тож селя­ни неквапливо скуповуються, бо потяга потрібно чекати аж до вечора. Обходять пекарні, що розташовані у зручних місцях, обабіч залізничних шляхів. В одній з них нереалізований хліб можна купити за 2 гривні 30 копійок. Дешевими овочами (якщо дома городину спалила несамовита спека) можна запастися у продавців з Ананьївського району. Адже чимало жителів надтилігульських сіл Ше­лехове та Одаї професійно займаються парниковим господарством. По ліки жителі Михайлівки та Струтинки поспішають до місцевого автовокзалу, де розмістилася соціальна аптека і необхідні препарати можна придбати зі знижкою. Набивши по кілька мішків необхідним крамом, пенсіонери зручно вмощуються на лавах залізничного вокзалу. Потяга ще чекати годин 4­5, тож можна погомоніти, поскаржитися на життя­буття чи згадати кращі часи.

– Щосереди збираємось та й гуртом вирушаємо за покупками, – розповідає 65­річна пенсіонерка Валентина Петрівна Конюхевич. – Працювала дояркою, тож пенсія невелика, тому доводиться заощаджувати гроші. На щастя, можна безкоштовно доїхати залізницею до найближчого селища Любашівка. Подорожувати далі немає сенсу. Тут знайдеться все необхідне. А в нашому селі залишилася лише невеличка крамничка. Немає ні школи, ні клубу, ні дитсадка. Тож їдемо у будь­яку пору року чи погоду, бо сусіди чи куми просять купити щось смачненьке до столу. Правда, незручно, бо раніше, коли ходив вранішній поїзд Помічна – Котовськ, можна було швиденько продати молочко, скупитися і встигнути додому ще до обіду. Зараз доводиться виїжджати о пів на сьому ранку, а повертатися близько 5­ї години вечора. Змушені отак поневірятися, бо в Ананьїв чи у Жеребкове складніше потрапити, ніж у сусідній Любашівський район. Автотранспорт не ходить.

З аналогічною ситуацією стикаються і мешканці сусідньої Струтинки. Обидва села потихеньку вимирають. Молодь виїжджає у пошуках кращого життя та роботи, а старенькі доживають віку, бо куди їм дітися із свого рідного села?!

P.S.Редакція «Одеських вістей» чекає відповіді щодо порушеної проблеми від Ананьївської райради.