Віхи минувшини

- 1822 року після підписання миру в російсько­турецькій війні і приєднання Бессарабії та Буджака до Росії, засновано поселення Сарата і Петропавлівка.

- На початку 20­х років ХIХ століття російські, українські та молдавські селяни заснували село Миколаївку­Новоросійську (до 1944 року Байрамча).

- У 1824 році (як столиця Дунайського козацтва) заснована Михайлівка.

- У 1826 році переселенцями з Росії заснована Кулевча, у 1832 такими ж переселенцями – Крива Балка.

- 1831 року переселенцями з берегів річки Камчик з Болгарії засновано село Зоря. Колишня назва Камчик проіснувало до 1949 року.

- У 1835 році німецькі переселенці заснували село Світлодолинське . До 1946 року називалося Ліхтенталь.

- На початку 1918 року румунські війська розпочали окупацію Бессарабії.

- У 1940 році після мирного врегулювання питання про Бессарабію утворено Саратський ра­йон у складі Аккерманської області.

- 22 липня 1941 року Сарата окупована фашистами.

- 23 серпня 1944 року район визволено.

- У грудні 1947 року з обранням 21 депутата вперше створено райраду.

- 1947 рік, у районі нараховується 149 господарств.

- 1949 року відкрилася перша спартакіада сільської молоді.

- З 1957 року Сарата – селище міського типу.

- 1958 рік, організовано міжколгоспбуд, де працювало 227 чоловік.

- 1960 рік, у Сараті проведено водогін.

- 1964 рік, у селищі відкрито середню школу на 728 учнів, ПТУ на 400 учнів.

- 4 січня 1965 року (після ліквідації та входження до складу Татарбунарського району у 1963 році) Саратський район остаточно відновлено у складі Одеської області.

- 1965 рік, почав діяти новий винзавод по­тужністю 500 тонн винограду на добу.

- 1972 рік, введено в експлуатацію дитсадок на 140 місць.

- 1974 рік, споруджено хлібозавод потужністю 30 тонн хлібобулочних виробів на добу.

- 1976 рік, розпочато прокладання нового русла річки Сарата.

- 1979 рік, споруджено один з найпотужніших елеваторів на Україні для переробки і зберігання зерна Саратського та Татарбунарського районів.

Сьогодення:

координати перетворень

- У районі освоєно капітальні інвестиції на суму 72,9 млн гривень за рахунок усіх джерел фінан­су­вання.

- У райцентрі прокладено 390 метрів нового водогону і установлено дві вежі Рожновського за рахунок 830 тисяч гривень з резервного фонду обласного бюджету.

- Проведено реконструкцію водо­гінних мереж у 13 сільських радах: Зорянській, Сергіївській, Кулев­чанській, Надеждинській, Розівській, Плахтіївській, Мирно­пільській та ін., також замінено вежі Рожновського в Успенівці та Міняйлівці.

- Розпочато втілення декількох інвестиційних проектів з використанням альтернативних джерел енергії вітру і сонця у Кулевчі, Михайлівці, Сергіївці, Плахтіївці.

- У межах селища Сарата впро­ваджується інвестиційний проект спорудження універсального ринку.

- На території Надеждинської сіль­ради посаджено 46 гектарів захисних лісосмуг. У Сараті і Новоселівці на 7 гектарах зрубів проведено лісовідновлення.

- Завершується реконструкція будинку, у якому планується розмістити дві групи і музичну залу КП «Саратський ДДЗ «ясла­садок».

- Протягом 2011 року створено 5 навчально­виховних комплексів «школа­сад» у селах Забари, Вве­денка, Михайлівка, Петропавлівка, Фараонівка.

- Цього року відкрито нову амбу­латорію з денним стаціонаром у селі Новоселівці.

- У 2012 році в Кулевчі і Надежді планується відкриття відділення швидкої медичної допомоги.

- Комп’ютерною технікою забезпечено 30 шкіл, комп’ютерні класи створено у 26 школах. Додатково придбано 10 комплектів мультимедійного обладнання. До швидкісної мережі інтернет підключено 27 шкіл.

Ровесниця області

З висоти життєвої мудрості

Багато подробиць своєї непростої долі ровесниця області Галина Михайлівна Виноградова досі зберігає у пам’яті.

Виховувалася у дитбудинку Петрозаводська, поруч з Онезьким озером. Батьків не пам’ятає. У зв’язку з подіями радянсько­фінської війни 1939­1940 років дитбудинок з Карелії терміново евакуювали в район Омська у Сибіру. Там Галя разом з іншими дітьми перебувала до кінця Великої Вітчиз­няної. У післявоєнний пе­ріод чотирнадцятилітнього під­літка відправили до Житомира на навчання до ремісничого училища. Незабаром новоспеченого слюсаря­інструментальника перевели на завод до Херсона. А потім прийшов запит із села Теплиці Арцизького району: для сільгосптехніки були потрібні десять фахівців. Галя потрапила до їх числа, але з’ясувалося, потрібні були тільки чоловіки. Пішла працювати у сільпо. Пізніше, коли довелось готувати обіди на 700 чоловік, проявилися її надзвичайні кухарські таланти.

Заміж вийшла у 1958­му, спочатку жила з чоловіком у Ново­селівці, пізніше вони пере­їхали до сусідньої Сарати. Там влаштувалася закрійником у побуткомбінат, навички опанувала швидко. Згодом її майстерність швачки значно зросла, призначили майстром жіночого плаття. Так пропрацювала решту життя. Навіть через багато років жительки Сарати згадують незвичайні вбрання, створені руками Гали­ни Михайлівни Виноградової. Особливо їй вдавалися сукні для випускниць шкіл, ті вбрання тоді здавалися шедеврами.

Сьогодні нікого з близьких уже не залишилося. Свої поважні роки Галина Михайлівна Виноградова проводить під опікою соціального працівника. Але зберігає достатню активність. Вважає, що навіть у поважному віці корисна фізкультура, багато рухів і навіть танці. У її квартирі дуже затишно і чисто. Вона багато читає, іноді дивиться по телевізору улюблені програми або серіали. Якщо в журналі знайде новенький рецепт, на ринок обов’язково піде сама, щоб купити необхідні продукти і власноручно приготувати нову страву.

– З висоти життєвої мудрості розповім вам, у чому основне призначення людини, – говорить Галина Михайлівна.– Головне – потрібно прагнути приносити щастя одразу багатьом людям. І якщо вам це вдається, вважайте, життя вдалося!

Лідер за покликанням

Лідером з високою культурою землеробства і тваринництва є СВК «Дружба» – флагман сільгоспвиробництва в районі і щорічний лідер з врожайності всіх зібраних культур. У багатьох куточках України знають це насінницьке господарство, яким керує заслужений працівник сільського господарства України, голова обласної ради сільгоспвиробників Георгій Гаврилович Чиклікчи, за плечима якого є досвід депутатської роботи в облраді. Невгамовна енергія, компетентність і ділові якості створили цьому керівникові в районі яскравий імідж неформального лідера. Завдяки природному розуму і високому авторитету йому вдалося зберегти від роздроблення колгосп­мільйонер на початковій стадії реформування сільського господарства.

Сьогодні господарство вважається у районі передовим. Робота у сфері тваринництва ведеться тут за чеською та англійською технологіями. Це є запорукою успішної роботи: питома вага виробництва м’яса у СВК «Дружба» становить 55% від загальнорайонних показників. У цьому господарстві є цех з переробки м’яса і виготовлення ковбас. Вироблена продукція досить високої якості розповюджується, переважно, у мережі дитячих і загальноосвітніх закладів району. А вагомі досягнення у виробництві зернових культур, садівництві, виноградарстві, переробці сільсько­господарської продукції та її реалізації, у вирішенні багатьох соціальних питань села ставить сільгосппідприємство в один ряд з передовими сільгоспвиробниками області і країни.

Багато в чому Зорянська сільрада розв’язує життєво важливі проблеми своїх односельців за рахунок спонсорської допомоги цього дуже потужного господарства. Існують і такі питання, які без допомоги «Дружби» нерозв’язні. Щорічна су­ма, яку керівництво СВК інвестує у розвиток села, обчислюється сотнями тисяч гривень.

Шанують історію

У райцентрі розташована дуже давня культова будівля краю – протестантська кірха.

Прибувши навесні 1822 року до пустельного Буд­жацього степу, німці, які заснували колонію Сарата, взялися за спорудження церкви. Вона була відкрита 1840 року, і її унікальність в тому, що тут було установлено орган. Кірха стала справжнім духовним пристановищем для колоністів, які своєю наполегливою працею дали поштовх розвиткові Сарати від маленького поселення до волосного центру Аккерманського повіту Бессарабської губернії на початку ХХ століття і до районного центру області нині. Історія склалася так, що у 1940 році багато місцевих жителів німецької національності були змушені масово виїхати до Німеччини. Вони прощалися з новою батьківщиною і просили Божого благословення, востаннє зібравшись у своєму храмі. Пізніше культову споруду використовували під склади, Будинок офіцерів, Будинок культури. Повернув духовне призначення кірсі уродженець Бессарабії, а нині – громадянин Німеччини Едвін Кельм, який присвятив багато років життя всебічній допомозі Україні. У 1995 році Едвін Кельм відновив храм у його первісному вигляді, і тепер це – пам’ятка історії райцентру і куточок Європи у серці Бессарабії.

І Кубок губернатора…

Численними успіхами і високими досягненнями спортсменів усього району утверджується його спортивна слава. Вони щороку захищають честь району, виступаючи на обласних, зональних та фінальних змаганнях. Протягом року в районі провадяться спартакіади серед учнів 26 загально­освітніх шкіл з 11 видів спорту, спартакіади допризовної і призовної молоді, спартакіади державних службовців і агропромислового комплексу. І це дає вагомі спортивні результати. Кілька років поспіль команди юнаків і дівчат Саратського району посідали перші і другі місця в області з футболу та міні­футболу, волейболу. Головною спортивною подією минулого року стала абсолютна перемога збірної команди району, створеної на базі футбольних клубів «Зоря» і «Балкани», у турнірі на Кубок голови обласної державної адміністрації, заснований Едуардом Матвійчуком.

Знаковою спортивною подією є перемога сімнадцятирічного Анатолія Червоненка із села Зорі на першому чемпіонаті Європи з греко­римської та вільної боротьби серед юнаків з обмеженим слухом, на якому він став чемпіоном Європи з вільної боротьби та срібним призером Європи з греко­римської боротьби. Завдяки його виступу, команда збірної України піднялася на перше місце з греко­римської боротьби, залишивши позаду команди Росії та Болгарії.