Віхи минувшини

-1775 рік – після ліквідації Запорізької Січі на цих землях осіли козаки.

-Наприкінці XVIII століття вся територія від Сухого лиману до річки Барабой була віддана для поселення греків – військовослужбовців Одеського піхотного батальйону.

-Під час Великої Вітчизняної війни Біляївський район захищала 25­та Чапаївська стрілецька дивізія під командуванням полковника А. Захарченка на лінії від Кароліно­Бугазу до Градениць.

-На початку 1944 року почалася операція з визволення цього краю від загарбників. На честь генерал­лейтенанта Ісси Плієва названо одну з вулиць Теплодара.

-1 серпня 1980 року затверджений Акт Державної комісії про виділення майданчика для будівництва селища міського типу та Одеської атомної тепло­електроцентралі.

-У 1981 році створено адміністрацію ОАТЕЦ на чолі з директором В. Лубенським, яка розміщалася на Піонерній базі. Кабінети були у вагончиках.

-15 травня 1981 року розпочато будівництво селища енергетиків. Мітинг із приводу закладання першого кубометра бетону та урочисте відкриття першої меморіальної дошки.

-До кінця 1982 року в населеному пункті побудовано 2 багатоповерхові будинки на 252 квартири та гуртожиток на 220 місць.

-2 лютого 1983 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР селищу присвоєно назву Теплодар.

-У травні 1983 року на об’єктах атомної станції працювало 47 організацій, у яких нараховувалося 2775 чоловік. Відкрилися магазини, оздоровчі пунк­ти, ФАП та аптека.

-У 1989 році створено технічний проект забудови селища ОАТЕЦ із урахуванням розселення тут 17 тисяч жителів. Норма забезпечення – 18 кв. м на людину.

-У 1997 році Теплодар одержав статус міста.

-У 2003 році в рейтингу міст обласного значення України Теплодар посів 1­ше місце у своїй категорії.

Сьогодення:

координати перетворень

-Уведені в дію ПП «Тріада 1», що випускає пластмасовий посуд одноразового користування та «АВС Кеміклс­Індастри» (виготовлення серветок і туалетного паперу).

-Здано першу чергу стадіону – ігрове поле, трибуни і ого­рожа.

-Підрядники розпочали роботи на новому комплексі КНС­2.

-Найближчим часом у межах державно­приватного партнерства у місті будуть установлені 10 котлів по 1,2 мегавата кожен, які працюють на пелетах.

-Біля дитячого садка відновлено три альтанки, що стало першим етапом ремонту дошкільних закладів міста.

-Виділено 8 га землі українсько­ізраїльському підприємству для встановлення станції на сонячних батареях.

-Будується підприємство з утилізації жирових відходів, готується запуск двох підприємств з утилізації шин.

-Схвалено проекти щодо відкриття ливарного виробництва, підприємства з утилізації шкідливих відходів і знищення вилученого митницею конфіскату.

Ровесниця міста

Будь-якій роботі властива творчість

Ганна Мартиненко – заступник міського голови з питань ви­ко­навчих органів ради та на­чальник відділу освіти, куль­тури і спорту.

Закінчивши 9 класів Тепло­дарської школи № 1, вона вступила до Одеського музичного училища (сьогодні училище мистецтв і культури імені К. Данькевича).

– Загалом же становлення мого світовідчування відбулося тут. Зрозуміло, що я прикипіла до цього міста. Воно стало рідним, – говорить Ганна. – І відкрилася вічна новизна творчих процесів, радість від участі в них.

Г. Мартиненко працювала директоркою телекомпанії «Теплодар Медіа». Вела гурток журналістики в Будинку творчості, де молоді репортери випускали свою газету. Потім разом з малятами створювала мальовані мультфільми, які брали призи на конкурсах як місцевих, так і виїзних. Напрацювавши навички організатора та керівника, Ганна прийшла до мерії сформованим фахівцем.

І ось тепер молода жінка вирішує соціальні проблеми, питання, пов’язані з освітою, проведенням спортивних заходів, пошуком коштів для допомоги сиротам, роботою з батьками та ветеранами.

Але й адміністративній роботі властива творчість, як, втім, і в будь­який іншій, вважає Г. Мартиненко:

– Людина від початку повинна любити своє місто. І якщо це щиро, то й усе, що робиш заради його жителів, твоїх же земляків, – вийде.

Звичайно, купу всіх проблем одразу не розгребти. Але коли її кабінет стає кімнатою психологічного розвантаження для відвідувачів, яким надається можливість виговоритися, то виявляється, що отримана увага – теж полегшення.

Чудовий спосіб боротьби зі стресами за Г. Мартиненко – занурення в атмосферу свята. Так, крім традиційно відзначуваних дат, місто регулярно вшановує обдаровану молодь. До проведення дня святого Валентина долучається клуб молодої родини з конкурсом «Медовий місяць». 23 лютого проходить конкурс «суперджентельмен та міні­містер» – для хлопчиків. 8 березня – нагородження жінок року за низкою номінацій. Потім місто обирає Пані Теплодар, Міс Теплодар, проводить виставки тварин, конкурси малюнка на асфальті, відкриті освітні виставки, фестивалі народних промислів. Аплодує змаганню на приз «Супербабуся». Свої дні присвячуються кожній категорії громадян, святам будь­який вік покірний. Люди сміються, аплодують. І Ганна задоволена.

«Євро-2012» у Теплодарі

234 підлітки займаються у дитячо­юнацькій спортивній школі. Для майбутніх здобувачів медалей, кубків і високих спортивних звань відкрита дорога до 7 видів спорту. У цих секціях ведуть педагогічну роботу 9 тренерів.

Найбільш популярні види спорту – футбол, міні­футбол, баскетбол, настільний теніс, шашки та шахи, легка атлетика. Видом спорту, у якому щонайкраще проявили себе теплодарські спортсмени, є греко­римська боротьба. Їх тренує ентузіаст і майстер цього єдиноборства Володимир Гладуш.

Один з його вихованців, підприємець Сергій Наволоцький відбирає найперспективніших борців і надає їм матеріальну підтримку.

«Євро­2012» у Теплодарі хлопчики зустріли серією змагань на шкільний кубок з футболу, що проходив між командами «Славко» і «Левко». Здобули перемоги у матчах з футболістами Біляївки, Градениць, але поступилися хлопцям із Сарати.

Зате у міні­футболі команда Теплодара піднялася на п’єдестал першості. Щоправда, поки що тільки в Одеській області. Будемо сподіватися, що це початок майбутніх успіхів.

Головні матчі будуть зіграні тут!

Неподалік від дороги на рівнинному місці лежить яскраво­зелене поле з розміткою. Праворуч і ліворуч від входу встановлено яруси трибун. Цей стадіон, який будується за програмою «Народний бюджет», розрахований на 200 відвідувачів. Кожен житель Теплодара тут зможе займатися фізкультурою і просто проводити дозвілля. Влада планує проведення відповідальних змагань. Сюди завжди зможуть прийти футболісти, уболівальники, любителі спорту.

Але це – ще не все! Завершується проектування другої черги стадіону. Тепер потрібно поставити роздягальні, душові, кімнати для суддів, тренерів, відкрити кафе. А до цього підвести комунікації. Для будівництва приміщень будуть застосовані панелі, що використовувалися при спорудженні житлового будинку. Приймати об’єкти можна буде вже цього року.

Стадіон перетвориться на комплекс, де можна буде займатися стрибками у довжину і висоту, баскетболом, тенісом. Для молоді передбачається майданчик для катання на скейтах. Узимку тут буде ковзанка.

Справді народний пам’ятник

Центральний сквер міста прикрашає пам’ятник, присвячений захисникам Вітчизни, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. Його відкрили 9 травня 2005 року.

Тепер в оточенні дерев і квітів на постаменті, облицьованому гранітною плиткою, стоять постаті двох солдатів, які скорботно схилили голови під набатним дзвоном. Загальна висота композиції – 4,5 метра. Великі форми, розміри і важкі крила перемоги надають їй драматизму і підкреслюють особливу значимість теми героїзму у визвольній боротьбі.

Творець цієї скульптурної групи — заслужений художник України, скульптор Олексій Копйов, що створив за 45 років своєї діяльності безліч робіт, з яких понад сто він безоплатно передав Одесі. На його думку, для завершеності ідеї пам’ятника у Теплодарі над дзвоном слід установити хрест.

На створення монумента пішло понад одну тонну бетону. Трудомістку роботу щодо замішування цього матеріалу і заливання отриманої маси у форму добровільно взяли на себе колишні учасники боїв в Афганістані. Допомагали ветерани міста, жителі підтримували хто чим міг. Це – справді народний пам’ятник.

У День Перемоги біля його підніжжя відбуваються мітинги, виконуються улюблені пісні, сюди несуть квіти. Біля пам’ятника несе вахту почесна варта.

Танцюють? Усі!

Уже чверть століття у Теплодарі успішно працює Будинок дитячої та юнацької творчості. Спочатку тут був Будинок піонерів, пізніше перейменований у Центр шкільної освіти.

За словами нинішнього директора БДЮТ Тетяни Биконової, у системі підготовки склалося 7 напрямів. Це художньо­естетичне, науково­технічне, туристично­краєзнавче, еколого­натуралістичне, соціально­реабілітаційне, гуманітарне, оздо­ровче. Усього – 32 гуртки, з яких найпопулярнішими є заняття хорео­графією. Усього у Теплодарі 912 дітей віком від 6 до 18 років. 751 з них у вільний час із задоволенням присвячує навчанню у своїх групах. З них танцюють буквально всі. За 25 років багато випускників БДЮТ поверталися до рідних пенатів уже як викладачі. Або приводять сюди уже своїх дітей. Колективи «Еліта» і «Мілленніум» – най­більше дбають про усталені традиції.

Діти малюють, вишивають, роблять іграшки, опановують художнє читання і мистецтво конферансу, влаштовують вистави у театрі ляльок. Звичайно ж, грають у виставах, поставлених у театральній студії у гуртках «Дебют» і «Маскарад». Вони співають, ліплять фігурки з тіста, займаються технічним моделюванням, кроять і шиють. Вивчають природу рідного краю, історію, а також ази журналістики. Молоді репортери п’ятий рік випускають альманах «Калейдоскоп» для однолітків.

Чи не велике навантаження?

– Діти самі просяться до гуртків. Їм це подобається, – говорить на­чаль­ник відділу освіти міськради Мирослава Назаренко. Вони захоплені творчим процесом. Звідси позитивні результати у вихованні. На обліку у кримінальній міліції немає жодного неповнолітнього.