Моє перше знайомство з бібліотекою відбулося, як і у більшості дітей, ще у початкових класах. Одного осіннього дня вчителька привела нас у дім, де «живуть» книжки. На дитячу уяву все, що відбувалося під час посвяти у читачі, справило велике враження, як і сама бібліотека. У ній панувала якась особлива атмосфера: говорили тихіше, вели себе спокійніше і навіть хлопчаки–розбишаки враз ставали вихованішими. А бібліотекарів ми сприймали як всезнаючих. Було те у 70–х роках минулого століття.
Відтоді багато що змінилося в Савранській бібліотечній системі. Насамперед, покращилися матеріально–технічні умови. Кілька років тому дві районні бібліотеки – для дітей і для дорослих – осели–лися у добротному приміщенні. Тут комфортно як працівникам, так і книжкам. Головне – тепло, сухо і світло. Ще одна новинка – тепер бібліотека може надавати і інтернет–послуги.
Більшість сільських бібліотек також мають непогані умови. І якщо раніше взимку доводилось мерзнути, то нині тут подбали про опалення. Мені випадково випала нагода завітати до однієї із сільських філій у селі Байбузівка і пересвідчитись, як тут живеться «будинкові книги».
Привітно прийняла завідувачка Юлія Сирота. Вона, як фахівець, має 30–літній досвід. Добре знає фонд бібліотеки – 16 тисяч різних видань. Та спеціаліст говорила про те, що її хвилює найбільше на даний час.
– Погано оновлюється фонд. Ось подивіться, – Юлія Миколаївна показує журнал обліку нової літератури, – за 8 місяців цього ро–ку надійшло всього три книги. Не маємо періодичних видань, особливо журналів для дітей. Література для юних читачів також застаріла.
Не вистачає сучасної української книжки. Класики вистачає хіба що за рахунок збереження фонду, і вся вона у сільській бібліотеці ще випуску радянських часів. Але бібліотекарка не сидить склавши руки. Вона організувала добродійну акцію «Подаруй бібліотеці книжку». Вже добре «зачитані» екземпляри, але ще такі, що користуються попитом, буквально «реанімують» у «книжчиній лікарні», тобто підклеюють, підшивають.
Така ситуація і не тільки в бібліотеках Савранського, а і Ширяївського району. Щоправда, налагодились непогані зв’язки із рядом видавництв України. Адже минулого року на базі Ширяївської районної бібліотеки пройшов День української книжки, на який з’їхалися гості з області та представники з Києва. В результаті фонди районної бібліотеки поповнили понад 900 примірників, отриманих у подарунок від організаторів та учасників свята. Від Державного комітету телебачення та радіомовлення України Ширяївській бібліотеці дістався комп’ютер.
Варто зауважити, що у бібліотечній системі обох районів наприкінці минулого і на початку нинішнього року стались певні зміни, оптимізовано кілька сільських філій і введено для обслуговування бібліотечні пункти. Це рішення на місцях прийнято відповідно до вимоги чинного законодавства про дотримання нормативного навантаження та переведення працівників культури на повну тарифну ставку.
Новостворених пунктів у Ширяїв–ському районі вісім, у Савранському – шість. Вони працюють у певні дні та години. Так, наприклад, бібліотекарка Ширяївської ЦБС Римма Бура працює на два села – Новопетрівку та Новоєлизаветівку. В одному обслуговує читачів два дні, в іншому – три. Доводиться добиратися шкільним автобусом. Про зручність годі й говорити, але ж – іншого виходу немає.
– Також просимося на рейси шкільного автобуса, – розпові–дає директорка Савранської ЦБС Світлана Стукаленко. – На період літніх канікул доводиться бібліотекарям добираються на свої пункти транспортом за власний кошт або ж велосипедом.
З цього приводу спало на думку: можливо, у такій ситуації варто подумати про відкриття у селах хат–читалень, як це було на початку минулого століття. Навіть на громадських засадах. А то ж у районах є села, де пункт видавання книжок працює лише один день на тиждень.
…Сиджу у читальній залі Ширя–їв–ської районної бібліотеки. Розмі–щена вона у Будинку культури. Має свою славну 60–літню історію, яка пишеться і нині. Оглядаю виставки і звертаю увагу на одну з них: «Книги–ювіляри 2012 року». Тут представлені шедеври як світової, так і української літератури. Приміром, роману «Собор» Олеся Гончара виповнилося 60 років, повісті «Втрачений світ» Конан Дойля – 100, повісті «Чорна рада» Пантелеймона Куліша – 155 років. А вони не залежуються на полиці, цікавлять сьогоднішнього читача, – розповідають бібліотекарі. І діляться приємним: юний і дорослий читач знову повертається до класики. А це підтверджує те, що бібліотеки, за висловом одного із знавців цієї галузі, в усі часи були, є і будуть форпостом культури. Хочу навести такий афоризм: «Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність». У цьо–му сенсі символічним є те, що Всеукраїнський день бібліотек співпадає із християнським святом Віри, Надії, Любові та їх матері Софії – Премудрості Божої. І пізнаємо ми її через книжку.
