Алю Маркіну в медицину привела доля. Принаймні так вона вважає. Донька військового лікаря не мріяла піти стежкою батька Олександра Сухих. Навіть ніколи не гралась у лікарів. Але долю не обдуриш. Вона сама привела Алю до Вознесенського медичного училища, а після закінчення до Ашхабадського медінституту на лікувальний факультет. Так вона стала ще одним ланцюжком у династії лікарів своєї родини. А пізніше на медичну стежку ступила і її дочка Вікторія Скоробогатова. Сьогодні вона – старша медсестра стоматологічної поліклініки.
Та до цього були цікаві студентські роки, коли зустріла Валерія Маркіна. З ним і стала на весільний рушник. Справили студентське весілля. Чоловік, як і її батько, став військовим лікарем.
В 90–х роках сім’я Маркіних була змушена повернутись на батьківщину Алі, до Балти, через хворобу мами. З тих пір і понині Аля Олександрівна працює у районній санепідемстанції лікарем–епідеміологом. Своєму фаху віддала понад 50 років, піклуючись про здоров’я земляків. Адже санітарні лікарі тримають у постійному полі зору питання профілактики інфекційних та професійних захворювань і ще багато інших, від яких залежить наше здоров’я. Робота небезпечна, бо санітарний лікар теж наражається на ризик, відвідуючи вогнища спалаху хвороби або хворого.
Якось у с. Плоске на сказ захворіла дівчинка. Тоді довелось Алі Олександрівні ра–зом з Валерієм Можаровим, який був на той час головним лікарем, досліджувати вогнище спалаху хвороби, з’ясовувати її причини. Дівчинку, яку покусала хвора кішка, на жаль, врятувати не вдалось – надто пізно звернулись по допомогу фахівців. Той випадок ще більше посилив увагу фахівця до профілактики, контролю за санітарним станом об’єктів, особливо дитячих закладів.
– Слава Богу, останнім часом у нас немає спалахів дизентерії, холери, хоча так звана кишкова група інфекцій трапляється досить часто, нерідко і вірус гепатиту А. На щастя, разом з багаторазовими шприцами відійшов гепатит В. Проте, на жаль, активізувався гепатит С, – розповідає А. Маркіна.
Санітарну науку лікарка допомагала засвоїти багатьом лікарям–інтернам з інфекційної патології. Тепер вони працюють інфекціоністами в різних лікувальних установах і з вдячністю згадують її просту науку: вміло застосовувати знання на практиці, бути наполегливим у вирішенні санітарних завдань.
…У цій тендітній жінці зі щирою душею і такою відповідальною в роботі легко вгадати любительку красного письменства. У вільну хвилину вона поринає у поетично–метафоричний духовний світ. Жінка, медицина і поезія крокують поруч, несучи людям зцілення, фізичне і духовне.
