Михайло Іванович Дрегля, сільський голова Комишівки – одного з найвіддаленіших від райцентру населених пунктів, уперше одержав кредит довіри односельців у грудні 2003 року. Тоді болісним питанням була робота дитсадка в так званому рваному режимі (лише по кілька місяців протягом року).
– Типовий будинок, розрахований на одночасну роботу шістьох груп (120 дітей), було здано в експлуатацію в 1970–му, – розповідає М. Дрегля. – А в 1996–му через солідну бюджетну діру «Чебурашку» довелося закрити. І незважаючи на постійні численні прохання селян, свою роботу дитячий садок поновлював тільки епізодично, з обмеженою кількістю дітей і тільки в теплу пору року.
Тому новий сільський голова відразу ж узявся за виконання однієї з основних своїх передвиборних обіцянок – забезпечити повноцінну цілорічну роботу дошкільного закладу. І ось буквально через півроку, у травні 2004–го, на літній сезон було набрано вже дві групи. А ще через рік, після відновлення опалювальної системи, каналізації, водопроводу, «Чебурашка» відкрив свої двері для вихованців із цих двох груп уже на постійній основі.
– На посаді завідувачки цього закладу я ще з 1994 року, – говорить Наталя Павлівна Липова. – За цей час довелося пережити різні за складністю періоди, зокрема й роки вимушеного безробіття. Тільки завдяки наполегливості нашого сільського голови та злагодженій роботі депутатів удалося поновити роботу дитсадка практично в такому ж режимі й у тих же кількісних обсягах, як і колись іще в радянський час.
Коштом сільського бюджету поступово ремонтувалися всі приміщення. У 2006 році відкрито третю й четверту групи, а у 2008–му – п'яту. З 2009 року було розпочато ремонт у решті кімнат – під відкриття шостої групи.
І ось геть недавно на пленарному засіданні сільради було вирішено перерахувати 58500 грн на закупівлю необхідного реманенту, що дає змогу під кінець року відкрити шосту групу в офіційному режимі. А це значить, що черга в дитячий садок скоротилася ще на 20 дошколят.
У межах проекту «Народний бюджет» із місцевої скарбниці перераховано 55300 грн на заміну вікон і дверей із північного боку будинку.
Сільський голова та завідувачка дитсадка особливо відзначають батьків, які часто виступають і спонсорами, і безкоштовною робочою силою. Показовим щодо цього видався 2009 рік, коли батьки самі розібрали по всьому периметру ветху огорожу, встановили нову з металопрофілю. Сільському бюджетові це обійшлося лише у 23 тисячі грн, які пішли винятково на закупівлю будматеріалів.
Комишівка – одне з найбільших і найгустонаселеніших сіл у районі – близько трьох з половиною тисяч чоловік. Згідно зі статистичними даними минулого року, уперше за тривалий період відбувся природній приріст населення – 50 народжень проти 40 смертей. І цей факт свідчить, що будинок «Чебурашки» потребує розширення. Михайло Дрегля вихід вбачає у щонайшвидшому завершенні будівництва нової школи. Тоді вдасться вивільнити один із корпусів старого будинку, де зараз молодші класи. Тут є їдальня, кухня, водопровід, приміщення під спальні та ігрові кімнати. Тож питання про довгобуд нової школи (будівництво, до речі, почалося ще 1989 року; нині воно ввійшло до планів «Народного бюджету») і про дошкільну освіту маленьких комишівців – це ланки одного ланцюга.
А поки що до «Чебурашки» черга – 44 дитини. Щоб уникнути можливих пересудів, депутати вирішили виносити питання про порядок надання кожного чергового місця на засідання виконкому. Всю необхідну документацію готує Н. Липова. На засідання, як правило, запрошуються батьки. У першу чергу питання вирішуються на користь сиріт, дітей з малозабезпечених і так званих неблагополучних родин. Намагаються не відмовляти й дітям шкільних педагогів.
– Я дуже хочу, щоб усі діти се–ла, – підводить риску Михайло Дрегля, – мали можливість відвідувати «Чебурашку», де їх і нагодують, і доглянуть. І де вони зможуть повноцінно готуватися до школи. Це дуже важливо. Адже не секрет, що через зайнятість батьки часто змушені полишати своїх чад самих удома без належного догляду. А що це зрештою може призвести до гірких наслідків, гадаю, не варто нікому пояснювати.
