Працівники кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського національного медичного університету під керівництвом завкафедри, доктора меднаук, професора Олени Якименко підготували методичні рекомендації для лікарів з профілактики і лікування подагри. У них чимало корисного можуть почерпнути для себе й пацієнти.
Отже, подагра (з грецької podos – ступня, agra – капкан) – системне захворювання, яке характеризується відкладанням у різних тканинах кристалів моноурату натрію і запаленням, що розвивається через це.
Захворювання відоме з давніх часів. Про нього писали Гіппократ і Гален. Воно вважалося недугою володарів і геніїв. Жертвою «капкана на нозі» були Олександр Македонський, Іван Грозний, Борис Годунов, Іван Мазепа, Петро I, Отто Бісмарк, Галілео Галілей, Ісаак Ньютон, Чарльз Дарвін, Гі де Мопассан, Іван Тургенєв.
Частоту подагри чітко визначити складно через епізодичний характер нападів артриту. Спочатку вони легко купіруються прийманням протизапальних і знеболюючих медикаментів протягом лише декількох днів. Але так відбувається тільки на початку хвороби. Потім упоратися з недугою стає дедалі складніше.
Правильний діагноз установлюється пацієнтам на першому році хвороби лише в 10 відсотках випадків, третина ж хворих дізнаються про неї через 5–6 років.
За даними базового для кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії ОНМедУ ревматологічного відділення МКЛ № 9, з 2004 по 2010 роки поширеність подагри зросла удвічі.
Ризик захворювання зростає з віком і підвищенням вмісту сечової кислоти в крові. Розвитку подагри сприяють надмірне й нераціональне харчування (надлишок м'яса, риби, бобових), вживання алкогольних напоїв (зокрема пива, сухого вина) і малорухливий спосіб життя.
Хворим на подагру слід уникати вживання продуктів, багатих пуринами – сполуками, з яких синтезується сечова кислота. Це, зокрема, морепродукти і субпродукти (потрухи). М'ясо теж відноситься до продуктів з відносно високим вмістом пуринів. Але їх кількість істотно змінюється залежно від способу готування.
Так, хворим на подагру не рекомендується вживати наваристі супи, студні, холодці, ковбасні вироби, сальтисон. Однак м'ясо, яке виварене в декількох водах, стає практично безпечним. Рибу слід їсти відварну і без шкіри.
Гриби, спаржа, цвітна капуста, шпинат, сочевиця теж багаті на пурини. Але, як показали останні дослідження, рослинні пурини не призводять до підвищення вмісту сечової кислоти в крові й не підвищують ризик розвитку подагри.
До зниження рівня сечової кислоти призводить вживання молочних продуктів з низькою жирністю. Можливо, це пов'язано з тим, що молочні білки – казеїн і лактальбумін прискорюють виведення сечової кислоти з організму.
Алкоголь належить до найважливіших чинників ризику розвитку недуги. Тому потрібно виключити зі свого раціону пиво, портвейн, горілку, коньяк.
У винограді багато фруктози. Тому споживання великої кількості вина в день здатне викликати стрімке підвищення вмісту сечової кислоти й загострення подагри.
Алкоголь може призводити до підвищення рівня вмісту сечової кислоти в крові ще й за рахунок зниження видільної функції нирок.
Для профілактики каменеутворення пацієнти з подагрою повинні не забувати про питво. Це можуть бути вода, зокрема й лужна мінеральна, знежирене молоко, киселі, відвар шипшини, цитрусові соки та ягідні морси, чай і кава. Виведенню сечової кислоти сприяє зелений чай.
Дослідження останніх років довели роль фруктози в підвищенні вмісту сечової кислоти. Так, у людини, що з’їла п’ять яблук, рівень сечової кислоти зростав на третину. При цьому вітамін С забезпечував приблизно таке ж зниження її вмісту.
Беріть до уваги висновки одеських медиків, і ви уникнете болючого «капкана на нозі».
