Запитаємо себе…
З 1999 року в нашій країні, відповідно до Указу Президента, 22 січня відзначався День Соборності України. Саме цього холодного зимового дня 1919 року на Софійській площі в Києві прозвучали слова про злиття Української Народної та Західно–Української Народної Республік у єдину державу. Події ті, так само як і їхні наслідки, досить суперечливі. Єдиної точки зору на Акт возз'єднання в нашому суспільстві немає. Головне, щоб відчуття соборності України, її неподільності й відповідальності за майбутнє рідної країни жило в кожному з нас.
Нині свято називається по–іншому – День Соборності і Свободи. А що ж таке свобода? Запитання це ставили собі мислителі давнини, запитують себе і сучасники. У філософському словнику Брокгауза та Ефрона 1904 року випуску розміщена досить велика стаття, присвячена свободі, а починається вона так: «Свободою, загалом кажучи, називається відсутність примусу». Сучасні вчені вважають свободою ідею, що відображує таке ставлення суб’єкта до своїх актів, за якого він є їх визначальною причиною, і вони безпосередньо не обумовлені природними, соціальними, міжособистісно–комунікативними, індивідуально–внутрішніми або індивідуально–родовими чинниками.
Згадаємо, що заради свободи людина неодноразово піднімала зброю проти загарбників і гнобителів. Свободу оспівували поети, художники, композитори. «Лише той гідний життя і свободи, хто щодня за них іде на бій!»
Кореспонденти «ОВ» запитали мешканців нашої області:
«Що для вас означає свобода і чи почуваєтеся ви вільною людиною?»
Тетяна Мужило, головний спеціаліст Ширяївської ра–йонної ради:
– Вважаю, що молодість – це найважливіший період у житті. Адже саме у цей час у людини найбільше ентузіазму та прагнення до змін на краще. І я, як представник молодої генерації, вбачаю найбільшою цінністю розвиток власної особистості. Ось тут і потрібна свобода. На власну думку, на ухвалення рішення, на вибір професії і т.д.
А ще свобода для мене – це шанування людської гідності. Це той стан душі, коли почуваєшся щасливою і сповненою радості від того, що займаєшся справою, яка приносить користь людям. І саме робота в органах місцевого самоврядування, де я працюю, хоч і не так давно, – для мене є шляхом постійного самовдосконалення та можливості реалізуватися у житті. Словом, на даний час бути соціально активною – для мене це і є свобода.
Віоріка Лупан, бухгалтер дитячого садка «Вишенька», село Нова Покровка Ізмаїльського району:
– Ви поставили, мабуть, одне із найскладніших запитань. Адже поняття «свобода» – дуже широке. І його можна застосовувати як для певної групи людей, так і для конкретної людини. У звичайному розумінні, свобода – це відсутність будь–яких обмежень, які можуть вплинути на наші дії і в остаточному підсумку визначати лінію нашої поведінки.
Історія красномовно доводить, що людям завжди було властиве прагнення до свободи. У бажанні одержати свободу, безумовно, закладені джерела багатьох соціальних перетворень.
Особисто для мене свобода – це, насамперед, можливість вибору. Ще я охарактеризувала б вільну людину, як особистість, у якій поєднуються дві свободи – зовнішня та внутрішня. Внутрішня свобода – це свобода від самообмежень, негативних емоцій, які ці обмеження й викликають. Зовнішня свобода – це життєва незалежність – як від людей, так і від обставин. І доки не досягнута така гармонійна комбінація – назвати людину повністю вільною не можна. Я себе до таких поки що також не зараховую. І в принципі, за моїм глибоким переконанням, людина у суспільстві не може бути вільною апріорі. Адже стримуючих для цього чинників дуже й дуже багато.
Зоя КОРЕН, пенсіонерка м. Бе–резівка:
– Думаю те, що говорю, і говорю те, про що думаю. Свобода для мене – це можливість чинити так, щоб не викликати суперечності всередині себе. Якщо в людини є власний внутрішній світ, то вона завжди буде вільною. Можна заборонити говорити або писати, але не можна змусити людину думати так, як комусь хочеться. Люди вільні, коли залишаються порядними стосовно себе та оточення, і чинять з іншими людьми так, щоб потім їх не мучили докори сумління, адже від себе самого втікти не можна. Вважаю, що можу відповісти на запитання однієї фразою – «Віруюча людина завжди вільна». Тому я почуваюся вільною людиною.
