Молодший сержант Неутолімов лише на першому курсі факультету високомобільних десантних військ і розвідки Військової академії в Одесі, але за плечима в нього вже п’ятирічний термін армійської служби та численні стрибки з парашутом.
Свого часу Максим двічі вступав до військового вишу. Спершу просто не пощастило. Але хлопець наполегливо йшов до своєї мети і часу не гаяв. Всі ці роки він служив у розвідувальній роті 25-ї окремої повітряно-десантної Дніпропетровської бригади, брав участь у багатьох навчаннях і, як і раніше, готувався до вступу у військовий навчальний заклад. Вирішивши ще в юності стати офіцером-десантником, він залишився вірним своїй мрії.
– Перший раз я вступав до Військової академії 2008 року, – розповідає Максим, – недовчив математику – на ній і зрізався. Потім потрапив на службу до десанту. Через рік уклав контракт, став професійним військовиком.
Польові виходи, стрибки з парашутом, вдосконалення навичок військового розвідника – все це ще більше підштовхнуло юнака до здійснення своєї заповітної мрії. Тож він твердо вирішив спробувати вдруге вступити до військової академії, щоб повернутися до свого рідного підрозділу вже командиром розвідувально-десантного взводу.
– Армійська служба є родинною традицією, адже мій батько теж військовик. А я до армії шість років займався парашутним спортом у Дніпропетровському авіаційно-спортивному клубі, – говорить Максим.
Розповів про надзвичайну пригоду під час стрибків з парашутом. У 2007 році виконував завдання на точність приземлення. Частина основного купола затримала процес розкриття парашута. Довелося діяти рішуче, відчіпляти основний купол.
– На висоті 500 метрів ввів у дію запасний парашут і приземлився. Після цього випадку мій інструктор – майстер спорту Ірина Джурасенко говорила, що я народився в сорочці, – згадує молодший сержант.
– Стрибок бадьорить! Відчувається, що служиш у десанті. Колись мені доводилося стрибати і в дощ, і в туман, і в сніжну погоду з затримкою розкриття парашута на 60 секунд. Відчуття дивовижні. Летиш, а яка краса навкруги, – ділиться враженнями Максим.
В курсантському колективі молодшого сержанта Неутолімова знають як справедливого молодшого командира, хорошого спортсмена й доброзичливого товариша. Максим – справжній мужчина і люблячий батько. У вільний від служби час допомагає своїй дружині Інні виховувати їхню трьохрічну донечку Даринку. А ще молодший командир із задоволенням продовжує займатися парашутним спортом в Одеському авіаційному клубі, ділиться своїм досвідом із молодими парашутистами.
Сам Максим вважає, що людині слід повсякчас удосконалюватися.
