На одній з останніх нарад сільських голів при голові Ізмаїльської райдержадміністрації знову було порушено одне з найживотрепетніших питань: що діяти з дорогами міжрайонного та районного значення, які загрожують ось-ось перестати виконувати свої прямі функції. І про те, що це не локальна проблема якогось окремого населеного пункту, свідчить той факт, що в дебатах взяли участь практично всі лідери районного самоврядування.
Підсумок же обговорення підбив голова райради Василь Антонюк. Він далеко не новачок у цій справі, бо раніше чимало років успішно очолював Ізмаїльський райавтодор. Василь Павлович пояснив, що внаслідок дефіциту фінансування одним із варіантів розв'язання цієї проблеми розглядається передання автотранспортних шляхів сполучення в комунальну власність. Однак є тут істотне застереження: щоб уникнути нестиковок із розподілом і переорієнтуванням бюджетних потоків на всіх рівнях, необхідно чітке врегулювання всіх законодавчих нюансів.
Бюджетні нестиковки справді стають каменем спотикання по багатьох об'єктах, зокрема і в утриманні автомобільних доріг. У зв'язку з цим, мабуть, одним із найпоказовіших прикладів є митарства сільського голови Броски Світлани Москвич. Вона ось уже два роки домагається проведення бодай ямкового ремонту автодороги Ларжанка – Матроска – Броска по вулиці Шкільній у рідному селі. Але так і не змогла досягти позитивного результату. Світлана Олександрівна на пост сільського голови вперше була обрана наприкінці 2010 року. Серед основних наказів виборців був і ремонт вулиці Шкільної, що є частиною дороги загального користування районного значення. Вона вкрай розбита, що, безумовно, ускладнює рух пасажирського транспорту в селі та створює аварійну ситуацію. Але ж вулиця виходить просто до центру населеного пункту, де розташовані загальноосвітня школа, адміністративні будинки, магазини, стадіон.
– Якби можна було власним коштом відремонтувати дорогу, ми вже давно закрили б цю проблему, – пояснює С. Москвич. – Однак вона не є комунальною власністю сільської ради, тому доводиться розраховувати, що Ізмаїльському райавтодору, який обслуговує дану трасу, перепадуть нарешті бюджетні крихти згори.
Щоб простимулювати активність дорожньої організації в даному напрямі, сільський голова протягом двох років методично звертається по допомогу до всіляких інстанцій. Звертання за підписом Світлани Москвич пройшли не тільки через районні канцелярії, але й через служби автомобільних доріг України, Одеської області. Одержав клопотання й народний депутат України Юрій Крук, обраний по Ізмаїльському мажоритарному округу. Причому сільський голова не обмежується одиничними звертаннями до тієї чи іншої інстанції. Запити поновлюються по декілька разів на рік. Свої канцелярські методи роботи Світлана Олександрівна підкріплює регулярними особистими візитами як до голів райдержадміністрації та райради, так і до народного депутата. Підтримує громаду й депутат райради Іван Стоянов, закріплений за селом Броска. На останній сесії було оголошене його звернення за даним питанням.
– Квінтесенцією реакції на мої листи є відповідь іще від 2 вересня 2011 року за підписом начальника Ізмаїльського автодору В. Майбородюка, – відзначає С. Москвич. – Наведу дослівно: «Фінансування утримання автомобільних доріг загального користування з Держбюджету критично недостатнє. Ремонти доріг виконуються з матеріалів, які надаються ДП «Одеський облавтодор» зі строгим зазначенням адрес, де мають виконуватися роботи. Будь-які відхилення від вказівок переслідуються дисциплінарним стягненням і припиненням постачання матеріалами (і без того вбогого). Тому рекомендую звернутися з Вашим листом безпосередньо до ДП «Одеський облавтодор». То й що – зверталися. Керівник же цього підприємства постійно говорить «завтра», рік на рік переносить цей об'єкт у плані ремонту, посилаючись на брак фінансування.
У підсумку, незважаючи на те, що сільський голова разом із депутатським корпусом уже пройшла екватор виборного терміну, так і не вдалося виконати одну з головних передвиборних обіцянок. Адже дорожнє покриття по вулиці Шкільній усе так само в жалюгідному стані. І все-таки С. Москвич на свій захист може представити не тільки грубу папку з підшитими копіями звертань, але й міцне переконання, що якби нещаслива вулиця була в комунальній власності сільської ради, то на розв'язання проблеми вистачило б декількох років. Адже ціна ямкового ремонту цього об'єкту становить не таку вже і казкову суму – 100 тис. грн.
