2008 року в Одеській області стартував спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Для участі в проекті було відібрано чотири райони (і ще стільки ж резервних), серед перших був і Болградський. Тут роботу провели настільки успішно, що керівництво проекту виявило бажання співпрацювати далі, і Болградський район пішов «по другому колу».
– Безумовно, початок роботи щодо впровадження проекту на першому етапі (2008 – 2010 роки) був справою новою – як для органів місцевого самоврядування, так і для громад, яким приділялася вирішальна роль, – розповідає голова Болградської районної ради Марія Олександрівна Гайдаржи. – І це не випадково, адже головна мета проекту – підтримка територіальних громад, надання їм допомоги у самоорганізації, налагодженні самостійної роботи, спрямованої на вирішення першочергових потреб, а також впровадження громадських ініціатив (мікропроектів) у пріоритетних сферах – енергозбереження, охорона здоров'я та навколишнього середовища тощо.
– Що конкретно зроблено?
– У першому етапі проекту в результаті конкурсного добору, взяли участь вісім громад району. Були здійснені енергоощадні заходи в Баннівській школі, у Дмитрівській лікарні та в чотирьох дитячих садках (Жовтневе, Залізничне, Голиця, Криничне). Крім цього, у межах проекту було придбано медичне обладнання для лікувальних установ в селах Городнє і Табаки. Загальна вартість проектів – понад 1,2 мільйона гривень. Такі інвестиції в села не залишилися непоміченими. Тому 2011 року для участі в другому етапі проекту громади району зіткнулися вже із серйозною конкуренцією. До проекту увійшли чотири села. Енергоощадні заходи в дитячих садках запланували провести жителі Василівки, Калчевого та Нових Троян, а громада Баннівки вирішила замінити покрівлю школи. Загальна вартість реалізованих мікропроектів становить близько 690 тис. грн.
Не прийнято похвалятися, але не можу не сказати, що завдяки досить гарним темпам роботи всіх громад район має можливість брати участь у реалізації нового компоненту з енергоефективності у межах проекту ЄС і ПРООН. І вже сьогодні відібрано дві громади району, які будуть брати участь у цій роботі.
– «Є у революції початок…» А який на сьогоднішній день фінансовий внесок ЄС і ПРООН у розвиток Болградського району?
– Як у першому, так і в другому етапі він становить 50 відсотків, тобто за результатами реалізації всіх мікропроектів обсяг залучених коштів складе близько 940 тисяч гривень.
– Вагома цифра. У кожному разі, як мовиться, на дорозі такі гроші не валяються. А який внесок районного та сільських бюджетів?
– У першому етапі районний бюджет надав фінансову підтримку у розмірі 540,7 тисяч гривень, сільські виділили 8,4 тисячі гривень. Сьогодні основне фінансове навантаження з співфінансування мікропроектів беруть на себе сільські бюджети – їхній внесок складе близько 300 тисяч гривень.
– Маріє Олександрівно, яка роль депутатів районної та сільських рад у реалізації програми?
– Вони беруть участь в ухваленні рішень про створення органів самоорганізації населення (ОСН), делегування їм відповідних повноважень, про виділення та витрачання коштів відповідних бюджетів. Депутати сільських рад зустрічаються з жителями громади, роз'яснюють роботу, залучають їх до участі в проекті, допомагають активістам ОСН – і в консолідації коштів громади, і в організації робіт, і в контролі над їхньою якістю.
– Як пройшов процес створення ОСН, збирання коштів громадами? Адже подолати принцип «моя хата скраю…» непросто.
– Спочатку «першопрохідникам» доводилося на кожному кроці зустрічатися з недовірою та песимізмом, а жителі, вносячи свій посильний грошовий внесок, більше покладалися на авторитет конкретних людей, зайнятих цією справою. Громади зібрали у цілому понад 63 тисячі гривень.
– Це, до речі, цікавий момент: проект має на увазі п’ятивідсотковий внесок жителів. Триває збір коштів населення – по 10 – 20 гривень. Суми невеликі, але дозволяють кожному відчути себе співучасником спільної справи.
– Зараз, коли вже є конкретні приклади успішного завершення проектів, і кожний на власні очі бачить результати роботи, стан справ значно змінився. На другому етапі реалізації проекту процес пройшов активніше, оскільки практично в усіх громадах вже були створені ОСН. Легше пішла робота щодо збирання коштів. Така активність громадськості вже сама по собі є результатом, ефектом від участі району в першому етапі проекту: у людей з'явилася віра у свої сили, кредит довіри до органів влади.
Не можна не відзначити, що сільським радам та громадам була надана підтримка з боку районного координатора проекту Віталія Куруча, а також всебічне сприяння районної ради та Болградської райдержадміністрації.
– Маріє Олександрівно, чи можна назвати програму «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» школою співпраці?
– Така постановка питання навіть не викликає сумнівів! Саме школою співпраці став проект для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, для жителів громад, які під час проекту разом вибудовували взаємодію, сперечалися, знаходили компроміси, ухвалювали спільні рішення, разом виправляли допущені помилки.
– Які перспективи подальшої роботи створених громадських організацій?
– Приємно констатувати, що Болградський район у цьому питанні відзначився з кращого боку. Створені раніше ОСН у селах Баннівці, Жовтневому, Городньому наочно довели свою життєздатність, реалізувавши додатково кілька мікропроектів різної спрямованості – відновлення джерела, облаштування дитячих ігрових майданчиків.
– І останнє запитання: який економічний ефект від реалізації проектів програми?
– Першочерговим та найціннішим результатом впровадження проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» є активізація громадських ініціатив, створення та стабільне функціонування інституцій розвиненого громадянського суспільства. Водночас не можна применшувати і реально одержуваний економічний ефект. Конкретний приклад: реалізація енергоощадних заходів у школі села Баннівки дає можливість кожного опалювального сезону заощаджувати по шість тонн вугілля, при цьому температура в навчальних приміщеннях підвищилася на 2-3 градуси. А це – здоров'я дітей, спокій їхніх батьків. А хіба визначиш економічний ефект від придбання та встановлення нового медичного обладнання в сільській амбулаторії?
