В Українській Венеції провів прийом громадян голова Одеської обласної ради М.В. Пундик. Діловий та конструктивний тон розмові задала делегація міської ради ветеранів війни і праці на чолі з Омеляном Савовичем Унгаровим.
– Ми дуже стурбовані долею свого міста. Питання питань – забезпечення Вилкового якісною питною водою, що впирається у відсутність каналізаційної системи, – відзначив лідер місцевих ветеранів. – Вже кілька років іде розмова про необхідність будувати нові очисні споруди, тим більше, що проектно-кошторисна документація готова.
М. Пундик запевнив ветеранів: є надія на те, що цього року питання буде зрушено з мертвої точки. У кожному разі, обласна рада заклала в бюджеті 4 мільйони гривень на початок будівництва.
Ветерани попросили керівництво області посприяти у ремонті кладок – дерев’яних тротуарів уздовж єриків. Усього їх по місту кілометрів двадцять. За рахунок міського бюджету вдається ремонтувати ремонт лише невеличку частину. За словами Вилківського міського голови Миколи Дзядзіна, для розв’язання проблеми необхідно 700 тисяч гривень, і М. Пундик обіцяв посприяти.
Вилківців хвилює розвиток спортивної бази. Директори ДЮСШ Марія Голубова, школи-ліцею Ганна Соловйова та вчитель-методист Олексій Нечитайло говорили про те, що необхідно будувати тренажерні зали, капітально відремонтувати один із шкільних стадіонів. Враховуючи той факт, що за ініціативи губернатора в межах «Народного бюджету» минулого року у нашій області було відкрито 13 спортивних об’єктів, є реальна можливість допомогти і фізкультурникам Вилкового. М. Пундик рекомендував розглянути всі пропозиції на зборах громади при визначенні пріоритетних об’єктів «Народного бюджету» на наступний рік.
«Миколо Володимировичу, допоможіть влаштувати дитину до дитячого садка!» З таким проханням прийшла не одна молода мама. На сьогоднішній день у цьому невеликому містечку в черзі до дошкільного закладу стоїть 206 родин. За словами міського голови
М. Дзядзіна, влітку цього року частково цю проблему буде знято – є можливість відремонтувати та відкрити додаткову групу в одному з дитячих садків. Але в перспективі проблему треба розв’язувати глобально, для чого, за словами голови Кілійської райдержадміністрації Михайла Кашина, необхідно близько 2-х мільйонів гривень. Керівництво району готове працювати над вирішенням цього питання, але без державного фінансування тут не обійтися.
П’ять звертань – як колективних, так і особистих – були пов’язані з питанням забезпечення пільгових категорій населення скрапленим газом. М. Пундик пообіцяв розібратися в даній проблемі на обласному рівні.
Під час прийому громадян проблем було порушено чимало, зокрема і суто специфічних, характерних лише для міста на воді. На жаль, більшість підприємств, які працювали у Вилковому за радянських часів, сьогодні закриті, і для багатьох жителів Української Венеції городи на островах у дельті Дунаю стали єдиною можливістю поповнити сімейний бюджет. Люди вирощують полуницю, виноград, плодові дерева, вирощуючи за сезон сотні тонн вітамінної продукції, яка постачається на ринки Одещини. Але ось проблема – наше законодавство не дозволяє приватизувати ці земельні ділянки, тому що прибережна смуга входить до земель водного фонду, де дозволено займатися лише туризмом і сінокосінням. Про цю проблему розповіла Миколі Володимировичу делегація від товариства городників та садівників на чолі з Ганною Зубковою. Жителі Вилкового вважають, що в ідеальному варіанті для унікального містечка на воді необхідно ухвалити уточнення в законодавстві. Зі свого боку, міська рада ось вже третю каденцію поспіль займається оформленням документів про нові межі Вилкового, для того, щоб включити прибережну зону островів до меж населеного пункту. Але на сьогоднішній день міська скарбниця не може вишукати 330 тисяч гривень для виготовлення документації.
М. Пундик порадив поповнити бюджет за рахунок приватизації колишньої в’язниці, яку ліквідовано, і місто приймає у власність її об’єкти.
Як з’ясувалося, під час спілкування з жителями Вилкового, багато проблем пов’язано, як це не дивно, із заповідником, що накладають значні обмеження на життєдіяльність місцевого населення. Микола Володимирович схильний вважати, що адміністрація заповідника як мінімум задала невірний тон спілкування:
– Квоти на вилов дунайського оселедця розподіляє адміністрація заповідника, видано дозвіл на вилов 430 тонн – для рибалок роботи всього тижнів на два. При цьому на початку путини директор заповідника йде у відпустку…
Про засилля численних контролюючих служб щиро говорив Яким Овсянников:
– Не розумію, чому я, штурман першого класу, який усе життя ходив по Північному Льодовитому океану, повинен щороку складати іспит на право водіння звичайного човна? Зрозуміло, вносячи за це певну оплату. А скільки за рік таких платежів?!.
На жаль, не всі питання можна вирішити на обласному рівні, але активна громадянська позиція жителів Вилкового – запорука того, що багато наявних проблем вдасться подолати спільними зусиллями.
