Щороку 2 квітня відзначається Всесвітній день дитячої книжки. Дату обрано тому, що це день народження Ганса Християна Андерсена. У переддень свята ми вирішили взяти інтерв'ю у наших одеських дитячих письменників.
Першому зателефонували прозаїкові та поетові Ігорю Потоцькому. Він не тільки пише книжки, але й веде багато років кілька літературних студій для дітей та молоді.
– Ігоре Йосиповичу, чи згодні Ви із твердженням, що немає дорослих, а є діти, які подорослішали?
– Ні, не згоден. Якби були діти, що подорослішали, не було б воєн. Навпаки, деякі люди надто швидко подорослішали, втративши при цьому головні людські якості. Такі, як доброта, щирість, чесність.
– Екзюпері сказав, що всі ми родом із дитинства… І все-таки: чому Ви вирішили стати саме дитячим письменником?
– Я почав писати дитячі вірші ще в дитинстві. Не захотілося його полишати…
– Коли вийде Ваша нова книжка?
– Скоро – через місяць – у Києві.
Наступним письменником, що погодився поговорити, був Олексій Надемлінський. Юні читачі добре знають його за повістю «Дюжина байок Соломона XII»: у звичайній одеській родині живе говорячий папуга, у якого за двісті років життя накопичилося чимало історій.
– Олексію Юрійовичу, що є для Вас джерелом натхнення?
– Щоразу інакше. Ще Паустовський писав про риболовлю… Скажу, що, як правило, це якась дрібничка: гарна погода, вдала фраза, жарт…
– Розкажіть про свої найближчі творчі плани.
– Намагаюся відновити на Одеській кіностудії дитяче кіно. Пишу сценарії. Також у проекті гумористичний журнал, якась аналогія з «Єралашем».
– Що є головним у написанні творів для дітей?
– Я вважаю, що найголовніше – це самому стати дитиною на час роботи над книжкою.
– Які події в дитинстві вплинули на те, що Ви стали дитячим письменником?
– У батьків була величезна бібліотека, і мене завжди цікавило, як з'явилися книжки. Також величезний вплив вчинили хороші люди, які стали моїми вчителями. Наприклад, учителька російський мови. Я тоді вчився в 16-й школі у фізико-математичному класі, однак вона настільки прищепила любов до свого предмету, що по закінченні школи з нашого класу вийшло кілька поетів і журналістів. І з ними я підтримую контакти досі.
Потім я звернулася до дитячої письменниці, поетеси Інни Іщук. Вона авторка майже дев'яноста книжок, випущених у Росії, Україні, Молдові.
– Коли Ви вперше опублікували твір для дітей?
– Це був 2005 рік – збірка віршів «Сонячними доріжками».
– А яка книжка найнедавніша?
– Торік – збірка російсько-українських поетів. У ній є й мої вірші.
– Над чим зараз працюєте?
– Над казками для дітей, які допоможуть позбутися страхів. Хочеться, щоб дитина після прочитання моєї казки змінила себе у кращий бік, наприклад, стала добрішою, сміливішою... Чарівний світ казок показує в ненав'язливій формі, як треба поводитися. Тобто виховує.
– Що хотіли б написати ще?
– Гадаю, кілька повістей. Хотілося б створити для наших дітей нашого Гаррі Поттера. Створити героя складно, але якщо вдасться, то можна пишатися.
На запитання відповів і Олександр Макаров. Він автор декількох дитячих науково-популярних книжок, які рекомендовано школярам для позакласного читання.
– Олександре Володимировичу, яку свою книжку Ви вважаєте найкращою?
– Найпершу мою книжку – «Курс юного антиквара». Я вважаю, вона найзначніша, бо розповідає дітям про найдивовижніші речі для колекціонування, які пов'язані з Одесою.
– А чим зайняті зараз?
– Вивченням комп'ютерних программм для письменників, здатних полегшити нашу працю. З ними легше добрати годящий персонаж і вистроїти сюжет. Я вже написав книжку про одну з таких програм. Але за останній час з'явилися нові, про них і буде моя наступна книжка.
– В чому черпаєте натхнення?
– Головний учитель – це життя. Побачив у житті хорошу історію – мусиш розповісти її людям. Важливим є вміння помічати те, що не помічають інші. І якщо ти це вміння маєш, то повинен розповісти іншим, що вдалося побачити самому.
– …І – кілька слів про плани…
– Створюю літературну студію при театрі Перуцького. Хочу передати свої знання молодим людям, щоб вони могли видавати книжки, а по можливості – і заробляти на цьому.
