Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги розпочав свою роботу першого березня. Про нинішнє реформування було чимало розмов. Будемо відверті, сільське населення побоюється змін, є й серед медиків такі, що зовсім їх не сприймають. Але, за відомим висловом, не все одразу дається, а потроху та помалу, почекаємо результатів.
Для моєї співрозмовниці – головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги Світлани Юрченко, яка пропрацювала в медицині кілька десятків років, це також зовсім нова справа: ні порадитись, ні досвіду немає в кого запозичити. Та з усього видно, що у Світлани Олександрівни все ж перемагає, я б сказала, діловий оптимізм. Тож мене зацікавило, з чого вона розпочала свій перший робочий день? Так і розговорились.
– Мій перший день роботи головного лікаря запам’ятався своєрідним колапсом, що відбувався у поліклініці. Коли пацієнтів у реєстратурі відправляли не до терапевта, а до «якогось» сімейного лікаря, вони не розуміли, що тут діється. Та, одержавши роз’яснення, відвідувачі заспокоїлися. Того ж дня пройшли збори колективу нової медичної структури, який налічує понад сто працівників. На зборах були і керівники району – голова райдержадміністрації Олег Іспанюк та голова районної ради Микола Бадюл. Вони представили мене на новій посаді. Дуже вдячна їм за підтримку.
– Ви спілкуєтеся з людьми, берете участь у сходах громадян.
– Так, доводиться, адже жителі сіл повинні знати і, головне, не боятися цієї реформи, бо більшою мірою вона стосується медпрацівників. На обслуговування населення вона в остаточному результаті, я гадаю, вплине позитивно. Адже тепер на селах працюватимуть лікарі загальної практики сімейної медицини. Це, так би мовити, багатопрофільні фахівці, які первинну допомогу надаватимуть на місцях. Не треба їхати аж до району, щоби тебе оглянув терапевт, окуліст тощо. Це й пояснюю людям.
– Світлано Олександрівно, які заклади охорони здоров’я увійшли до Центру?
– Фельдшерсько-акушерські пункти, яких в районі десять. Також три амбулаторії загальної практики сімейної медицини, поліклінічне відділення центральної районної лікарні з фахівцями вузького профілю, денний стаціонар і фізкабінет.
– Поясніть, будь ласка, на одному прикладі схему роботи амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
– У селі Осички ми маємо населення понад 2200 чоловік. Тут працює один лікар, фах якого – загальна практика сімейної медицини. Він обслуговує і дітей, і дорослих. До того ж лікар обслуговує ще одну дільницю – село Кам’яне. Він оглядає хворих і надає первинну допомогу. В разі потреби втручання профільного фахівця другого рівня – сімейний лікар дасть хворому таке направлення. В Осичківській амбулаторії у штаті ще три медсестри, яких тепер називають медсестрами лікаря загальної практики сімейної медицини.
– Нова справа без проблем не буває. Але ж ми знаємо, що перебудовувати набагато важче, ніж будувати.
– Справді, проблем вистачає. Ми тут працюємо усього місяць. Упевнена, час розставить все на свої місця. Дуже хотілося б мати транспорт типу спеціалізованого авто «швидкої допомоги», щоби виїздити на виклики. Поки що у нас «бігає» старенький «москвич». Треба оснастити центр комп’ютерною технікою. Приємно, що у перші дні роботи ми вже отримали допомогу. Дуже вдячна голові облдержадміністрації Едуардові Матвійчуку за сертифікат на придбання кардіографа триканального у межах реалізації програми «Народний медогляд». Такий подарунок він зробив з нагоди 90-річчя району. А головне – на селі потрібні лікарі. Нам украй потрібні четверо сімейних лікарів.
– Розумію, без фахівців, реформу не здійснити. Дякую Вам, Світлано Олександрівно, за бесіду, від щирого серця бажаю Вам успіху.
