Багато років тому Рені «випало щастя» побудувати насосну станцію, що подає воду до міста, у заплаві пересохлої річечки. Її й струмочком-то назвати не можна – охрестили в народі балкою Баланешти. Тільки після дощів тут з'являлися калюжки, ріс очерет та квакали жаби.
Згодом біля балки спорудили приватні будинки, гаразд що ґрунти тут вологіші, і добре обробляти город. А у вісімдесяті роки в заплаві колишньої річечки виріс цілий житловий мікрорайон п’ятиповерхівок – будинки для ренійських портовиків.
І ось улітку 2005 року після рясної зливи, яка захопила південь Молдови (звідки бере початок балка), по замуленому руслу ринули такі потоки води, що прорвало дамби й затопило частину міста Рені. Водою залило підвали та під'їзди багатоповерхівок, на дні опинився стадіон зі спорткомплексом, потонула насосна станція з усім своїм устаткуванням, у результаті чого все місто залишилося без води. А вже скільки завалилося саманних будинків, скільки людей залишилося без даху над головою…
Біда! З Державного бюджету були спрямовані десятки мільйонів гривень для будівництва житла. Були виділені казенні гроші й на ремонт приватних будинків, які ще можна було врятувати (щоправда, багатьом людям, яким належали будматеріали, на підпис давали чомусь чисті бланки). А скільки коштів було витрачено на відкачування води? Відновлення станції? Де-юре й де-факто? Якісь копійки, щоправда, тоді дісталася й винуватниці лиха – замуленій балці, яку поглибили, але тільки на невеликому відтинку.
У травні 2012 року сценарій повторився, причому двічі! І хоча цього разу води було менше, життєво важливий об'єкт – насосна станція – знову опинився під водою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів № 526-р від 1 серпня 2012 року місту Рені на ліквідацію наслідків лиха було виділено 19 мільйонів гривень. І що ж? Гроші були освоєні лише частково, та й ті пішли здебільшого на… ремонт доріг. Місто також виконало ремонт дахів багатоповерхівок і двох каналізаційних станцій. А на розчищення балки? А на перенесення водонапірної станції в безпечне місце?..
Звичайно, вулиці й дахи теж треба «латати», але коли ж буде вирішена проблема проблем? Скільки ще раз службі з надзвичайних ситуацій доведеться відкачувати зливові води, а працівникам комунальних служб вручну, лопатами вигрібати намул? Скільки можна розбирати по кісточках насоси, мити, просушувати й монтувати знову? І все це в пожежному порядку, по коліно в багні, адже місто чекає води! Кому потрібні такі подвиги? А от, уявіть, комусь вони потрібні!
Завдяки стихійному лиху місто Рені будує житло, ремонтує багатоповерхівки, впорядковує дороги, відповідно розквітає чийсь бізнес. Та й мерія, що там ховати, «на коні» – справи-то рухаються. Хто ж ріже курку, яка несе золоті яйця? Балка Баланешти просто-таки перетворилася на «золоту жилу»!
А де ж державний підхід? Розумне використання казенних грошей? Як же з принципом «зри в корінь»? Жителі міста в один голос говорять: якщо немає коштів на розчищення балки та поглиблення озера, у яке вона впадає, то треба перенести станцію в безпечне місце. Скоро почнуться травневі грози й літні зливи – знову будемо з державної скарбниці просити мільйони?
Питання про необхідність запобігти прийдешнім надзвичайним пригодам було порушене головою Ренійської райдержадміністрації В.П. Арнаутом у плині нещодавнього виїзного прийому начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області В.Р. Боделана. До речі, керівники сільгосппідприємств «Придунайський» і «Гібрид» В. Димчев і Т. Чумаченко, що приїхали на прийом, порушили ще одну «водну» проблему – підтоплення сільськогосподарських угідь у Придунайських плавнях. Раніше на цих унікальних полях була кормова база для всіх тваринницьких ферм Ренійського району, вирощували прекрасну городину та баштанні, а тепер трактору не заїхати – болото. Головний рятувальник області обіцяв розібратися з цими проблемами – щоб уникнути лиха. Сподіваймося позитивного результату.
