Депутатський корпус Кілійської міськради на чолі з Максимом Артемовичем Переверзєвим (на знімку) наближається до «екватора» своєї каденції. Що за цей період часу вдалося зробити? Яка тактика і стратегія перетворень? На ці та інші запитання ми попросили відповісти Кілійського міського голову.
– Максиме Артемовичу, я добре пам'ятаю ті часи, коли місто періодично залишалося без води, а в деяких дворах житлових мікрорайонів, у підвалах багатоповерхівок збиралися смердючі стоки – від аварій на системах каналізації.
– Розвал комунального майна міста припинено: «Комунтранс» від приватного власника повернуто місту. Проблема в тому, що магістральні розвідні мережі побудовані в Кілії у 70-ті роки минулого століття, з того часу капітальний ремонт практично не провадився. Причому, під час експлуатації за 40 років була виведена з ладу вся запірна арматура, для усунення будь-якої аварії доводилося зупиняти весь водопровід. Протягом останніх двох років за бюджетні кошти нам вдалося перекласти ділянки трубопроводу по п'ятьох вулицях загальною довжиною один кілометр. Ще понад два кілометри водопроводу замінено за участю жителів міста. Почата і триває наростаючими темпами заміна засувок на магістральних мережах. Встановлено нове обладнання на насосних станціях, таким чином ми забезпечили цілодобову подачу води у всьому місті, а кількість аварій на мережах нам вдалося скоротити на 25 відсотків. Ми розробили і скоро подамо на затвердження депутатів комплексну програму розвитку комунального господарства міста – треба працювати продумано і послідовно.
– Як професійний енергетик, з перших кроків Ви взяли курс на енергозбереження.
– Так, ми зобов'язані ощадливо використовувати кошти міської скарбниці. Якщо змінюємо устаткування на насосних станціях, то обов'язково на енергоощадне. Сама технологія очищення води в Кілії застаріла і дуже витратна. Лише на технологічні потреби витрачається кожен десятий літр (на промивання піску й устаткування). Завдяки комплексу заходів нам вдалося скоротити невиробничі втрати води на 30 відсотків, і ця робота планомірно триває. Ми оптимізували штат обслуговуючого персоналу, скоротивши його на 20 відсотків, при цьому почали нарощувати обсяги реалізації води. Цього року намічено заходи щодо зниження збитків ще на 335 тисяч гривень, при цьому ми збільшимо обсяг реалізації води. Що це нам дає? Це дозволяє протягом декількох років утримувати ціну на воду на рівні 5,80 гривні за кубометр, при собівартості, затвердженої держінспекцією з контролю над цінами – 6,59 гривні. Люди мене часто запитують: скільки коштує кубометр води в інших райцентрах області? Ми провадимо постійний моніторинг цих цін: у Білгороді-Дністровському – 6,26 грн, у Березівці – 6,28 грн, у Роздільній – 8,54 грн, у Татарбунарах – 6,95 грн.
Також з метою економії бюджетних коштів на багатьох вулицях нашого міста замінили лампочки – на енергоощадні. Усього в місті встановлено понад 500 світильників. Цього року на продовження цих робіт заклали в бюджеті понад 200 тисяч гривень. Залучаємо також кошти підприємців і жителів.
Ось, здавалося б, дрібниця: з метою оперативного усунення аварій торік ми придбали переносний дизельний насос для відкачування води, а його застосування замість машини-асенізатора дозволило заощадити за рік 10 тисяч гривень. Цього року ми запланували закупівлю засобів малої механізації – переносних генератора, відбійного молотка, обладнання для здійснення проколів під дорогою тощо. Усе це дозволить роботи здійснювати якісніше і з меншими витратами.
– Що примітно, нещодавно в Кілії створено аналог радянського партгоспактиву…
– Міськрада відновила проведення так званого дня керівника, коли ми збираємося, щоб скоординувати роботу органів місцевого самоврядування, підприємств і населення. Залучаємо керівників та їхні колективи до заходів щодо благоустрою міста. Затверджені правила дозволяють цією роботою займатися конкретно і послідовно. Я вдячний керівникам, приватним підприємцям, окремим жителям, які відгукнулися на заклик освітити місто. Ми також вдячні підприємцям міста, які виявили ініціативу й самостійно провадять акцію щодо збору коштів для закупівлі дитячого ігрового майданчика, який мають намір установити в міському парку. Не можна не відзначити, що велику роботу в межах програми «Кілія та її діти» провадять школярі й педагогічний актив, долучаються до неї дитячі дошкільні заклади міста. У Кілії щорічно провадиться конкурс на найкращий приватний і багатоквартирний будинок, на найохайнішу установу і крамницю. Підбиття підсумків і нагородження переможців провадиться у травні, у День міста.
– Кілія відрізняється від інших райцентрів своєю великою довжиною вулиць. Для багатьох дістатися на роботу пішки непросто, люди пересувалися на велосипедах, але вони зручні лише влітку. Зараз, я помітила, велосипедистів стало менше.
– У своїй передвиборній програмі я обіцяв організувати роботу громадського транспорту. На сьогоднішній день у нас в Кілії стабільно працюють три автобусні маршрути. За останній рік кількість жителів, які користуються міськими автобусами, зросла у два рази. Тільки пільговим категоріям городян з державного бюджету на проїзд у громадському транспорті дотується щорічно півмільйона гривень. Транспорт ходить, а ми для зручності людей споруджуємо нові автобусні зупинки.
– Кілія змінюється, і це не можна не помітити. Але з кожним роком у це місто дедалі складніше доїхати. Траса з боку Ізмаїла вже не дорога – бездоріжжя.
– Що стосується доріг, які сполучають Кілію з Одесою та Ізмаїлом, то всі надії лише на облавтодор. У місті ж ремонт доріг провадиться, а в найближчій перспективі, крім цього, ми приступимо й до ремонту тротуарів, насамперед по центральній вулиці. Підтримується ініціатива жителів вулиць Іванова й Шкільної, які зголосилися взяти участь у спорудженні тротуарів.
– Яка стаття бюджету – найвитратніша?
– Більшість коштів міської скарбниці щорічно спрямовується для чотирьох дитячих садків. Наприклад, цього року для утримання 520 дітей буде спрямовано 5,5 мільйона гривень. Ми намагаємося зміцнювати матеріальну базу дошкільних закладів: закуплено холодильники, пральні машини, меблі, спальні речі, і ця робота триватиме. У планах – ремонт покрівель, благоустрій території дитячих садків. За два з половиною роки зроблено чимало, але за «екватором» каденції належить зробити ще більше.
