Там, де схили круті і розкішні сади,
Де Тилігул спішить до лиману,
В мальовничім кутку, де широкі лани,
Там розкинулось місто Ананьїв.
Иван Байраченко
Ананьїв – неповторне, з особливим шармом містечко на півночі Одещини. Поселення офіційно засноване 1753 року. Особливо гарне воно навесні, коли потопає в білосніжному мереживі квітучих садів.
22 вересня 1834 року, коли був заснований Ананьївський повіт, Ананьєву присвоєно статус міста. Невдовзі воно перетворилося на потужний адміністративний, економічний та культурний центр Херсонської губернії. В період свого розквіту – середина ХІХ – початок ХХ століття – місто активно забудовувалося. Над його зовнішнім виглядом трудилися архітектори Корф, Коняхін, які залишили нам у спадок десятки неповторних пам’ятників архітектури з червоної цегли. Це гімназія, міськрада, райлікарня, колишні приміщення земства, жіночої прогімназії, школи-хедері, реального училища, будівля офіцерського зібрання, готелі «Лондон» і «Париж», собор Олександра Невського, численні житлові будівлі містян, виконані за індивідуальними проектами.
Ось як описує Ананьїв «Путеводитель по юго-западным казённым железным дорогам», виданий у 1898 році в Києві: «Это небольшой чистенький и благоустроенный городок, один из лучших уездных городов Херсонской губернии... Общее впечатление Ананьев оставляет вполне благоприятное: чистенькие небольшие домики кокетливо выглядывают из зелени деревьев, и временами кажется, что находишься в каком-нибудь дачном уголке, а не в заброшенном среди наших южных степей маленьком уездном городе».
З великою любов’ю повідав про архітектурні пам’ятки старого міста прозаїк, поет і краєзнавець Юрій Сисін у своїй книзі «Ананьїв, давній друже мій...». Він одним з перших виступив з публікаціями у пресі за збереження архітектурної спадщини міста, яке внесено до списку історичних міст України.
Першими кроками у відродженні міста-пам’ятки стала реставрація школи-гімназії, споружденої у 1875 році. Торік з обласного бюджету було виділено близько 10 мільйонів гривень на порятунок цього шедевру, і сьогодні в прекрасних умовах тут здобувають ґрунтовну освіту ананьївські діти. Також зроблено ремонт приміщення міської ради — найкрасивішої адмінбудівлі, де раніше засідала міська дума. Триває ремонт і в районному Будинку культури (колишній будинок офіцерського зібрання), якому в наступному році виповниться 140 років.
Щоправда, потребує негайного втручання будівельників і реставраторів більшість архітектурних пам’яток ХІХ століття. Це приміщення школи естетичного виховання, історико-краєзнавчого музею, дорослої і дитячої бібліотек тощо. Викликає занепокоєння доля колишнього кінотеатру (Народна аудиторія) та руйнування приміщення тубдиспансера.
Спільно з районною владою переймається долею міста Ананьївський міський голова Павло Маковецький. Депутатами міськради ухвалена відповідна програма розвитку Ананьєва. Один з її пунктів – ремонт пам’яток архітектури і культури.
Щоб його виконати, міський голова вишукує додаткові резерви наповнення бюджету, тим більше, що Ананьєву цьогоріч виповнється 260 років, і до ювілею місто потрібно причепурити. Розповідаючи про славну історію краю, Павло Маковецький продемонстрував дореволюційну карту Ананьївського повіту, який займав 7958 квадратних верст, де мешкало 216 995 жителів, налічувалося 10 містечок, 52 села, 256 поселень, 13 німецьких колоній, 14 селищ, 359 хуторів, 38 економій, 6 станцій залізниці. В Ананьєві мешкало від 16 до 22 тисяч чоловік, які працювали на різноманітних кустарних підприємствах та у сільському господарстві. Тут діяла найбільша на півдні біржа з продажу зерна. Щоб швидше доставляти вирощене збіжжя в усі куточки Російської імперії та за кордон, місцеві купці за власні кошти побудували залізницю від міста Балти до станції Жеребкове, до станції від Ананьєва проклали бруківку.
Враховуючи культурно-мистецький потенціал старого міста, місцева влада нещодавно започаткувала розвиток зеленого туризму. Його епіценторм став НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів-гімназія» № 1, на чолі з Надією Гончарук. Тут створено групу юних екскурсоводів, прокладено маршрут «Перлини старого міста», випущено буклет, створено інформаційний сайт. Як розповіла педагог-організатор Тетяна Колойденко, діти залюбки проводять екскурсії для своїх друзів та гостей міста. А знайомство з ним розпочинається саме з гімназії, де кожен куточок збережений у первозданному вигляді і дихає історією. У перспективних планах – відкриття туристичних стежин до інших пам’яток та мальовничих куточків як міста, так і сіл Байтали, Селіванівка, Гандрабури, Долинське, Жеребкове.
