На початку травня на вулиці Іцхака Рабина в Одесі, у дворі будинку під номером 22, розігралася справжня трагедія. За ствердженням очевидців, два дужі хазяйські пітбулі напали на двірського пса-улюбленця та добрягу на кличку Циган. Пес пройшов стерилізацію в німецькому притулку, був безневинний у всіх стосунках. Господарка двох бійцівських собак спокійно спостерігала, як її вихованці розривають пса на очах у дітей, які кричали та плакали.
Хто відповість за бездушність?
«Усе відбувалося на очах мешканців, а також працівників правоохоронних органів, які прибули на місце події – пише Світлана Іванова, активна учасниця однієї з одеських громадських організацій із захисту тварин. – Дві собаки рвали, як якийсь лоскутик, як ганчірочку, досить таки великого двірського собаку (близько 35 кг ваги). Рвали протягом години. Кричали мешканці, випадкові перехожі. Собаки-вбивці волочили Цигана, затягали його то до однієї парадної, то до іншої… При цьому жодної реакції з боку господарки та міліції, що приїхала, не було. Пітбулі до того ввійшли в азарт, що на них не діяли ні камені, які в них почали кидати люди, щоб відігнати від жертви, ні вода, ні навіть дія газового балончика. Собаки були явно натренованими на подібне звірство. Нарешті, господарка спробувала забрати своїх собак. Одну з них вона схопила за нашийник, але та в пориві шаленої агресії вчепилася в ногу своєї господарки. Після чого власниця пітбулів, полишивши своїх собак, побігла додому замазувати рану, а ті продовжували догризати напівмертву тварину.
Усе це відбувалося на дитячому майданчику біля житлових будинків! Циган помер у ветеринарній клініці, куди його завезли жителі двору. Вони ж написали заяву до міліції. У скарзі зазначено і бездіяльність міліціонерів, які байдуже спостерігали за тим, що діється. Чекаємо реакції з боку керівництва Малиновського райвідділу міліції та просимо всіх небайдужих відреагувати на цей випадок. Хто відповість за кричущу бездушність? Адже наступного разу жертвами собак-убивць та їхніх господарів може стати не двірський пес, а людина: доросла або дитина…»
Від редакції:
Останнім часом усе частіше надходить інформація про жорстоке поводження із тваринами в Одесі. Це й масові отруєння бездомних тварин (наприклад у районі Олексіївської площі – вулиця Степова ріг Мельницької, наприкінці квітня цього року), і факти катування собак шкуродерами. Така ситуація недопустима в нормальному людському суспільстві. Наша країна заявила про свій європейський вибір. Отже, настав час перейняти досвід тієї ж Німеччини, яка однією з перших у Європі ввела статтю про захист тварин до своєї Конституції. Редакція звертається до правоохоронних органів, до міської влади з пильним проханням не полишати факти жорстокого, за своєю суттю звірячого, відношення до тварин без уваги. Як відомо, будь-яка жорстокість породжує знову ж жорстокість. За даними криміналістики, кожний другий із засуджених за злочини проти особистості (вбивство, завдання тяжких тілесних ушкоджень) починав свої «експерименти» саме на беззахисних тваринах – собаках, кішках або птахах.
Золоті клітки всередині смітників
«Шановна редакціє! Просто накипіло вже. Дивлюся на наш двір. Жалюгідне видовище – розбитий, у ямах малюсінький дворик, але заставлений недешевими іномарками, брудний сходовий майданчик, двері із залізним засувом – а за ними – краса. Усе виблискує та співає… Це типова картинка для багатьох дворів старої Одеси…Може, настав час взяти на себе ремонт дворів та під’їздів, а не стогнати і скаржитися, раз ЖКГ, як звичайно, «не мають на це грошей». Може, не треба досить забезпеченим людям запиратися у своїй шкарлупі з «євроремонтом»? Стіни шматками відвалюються, бруд, злиденність. Не страшно так жити? Золоті клітки всередині смітників.
Валентина Жукова, жителька Одеси»
«Розводять на чому попало»
Віра Іванівна Єршова, яка живе в селі Фонтанці Комінтернівського району, написала про свої негативні враження від роботи деяких одеських аптек. Її обурюють високі ціни на найнеобхідніші ліки, різниця в ціні на ті самі види ліків, а також неуважність із боку працівників аптек до людей похилого віку. Так, за словами Віри Іванівни, ціна, наприклад, за флакон перекису водню або пігулки фурациліну, в аптеках, розташованих у двох кроках одна від одної, може відрізнятися на декілька гривень. «Для мене, як людини, що живе на одну досить невелику пенсію, така різниця в ціні досить істотна, – пише Віра Іванівна. – Коли я придбала в аптеці по вулиці Преображенській ліки, а через п'ять хвилин, зайшовши до розташованої по сусідству соціальної аптеки, довідалася, що там ці ж ліки коштують набагато дешевше, спробувала в першій аптеці повернути товар (чек у мене зберігся). Мені в грубій формі категорично відмовили в поверненні моїх грошей».
Від редакції:
Як показує практика, аптеки вкрай рідко йдуть назустріч клієнтові у питаннях повернення коштів. У більшій частині випадків в аптечних установ справді є юридичні підстави для відмови від повернення або обміну. Іноді таких підстав немає, але людям однаково відмовляють, користуючись їх незнанням чинного законодавства стосовно обігу ліків. Даний випадок належить до розряду нетипових, бо переважно ліки намагаються повернути тоді, коли виявляють, що товар неналежної якості або його термін придатності минув. У цій ситуації повернути гроші пенсіонерці, судячи з її розповіді, було справою совісті продавця.
Чим ми гірші від інших?
«Нещодавно прочитав в одній газеті замітку, що наша юна співвітчизниця, школярка Ірина Адаменко винайшла прилад для очищення питної води. Він досить простий і «непримхливий» у роботі. До того ж ціна його може скласти максимум 200 гривень. Цьому приладу дали позитивну оцінку багато фахівців, зокрема і Олексій Рибкін, професор, доктор технічних наук, декан радіотехнічного факультету НТУУ «КПІ», який вважає, що дівчина при розробці нового очисного приладу врахувала кілька важливих нюансів, завдяки чому їй вдалося позбутися тих недоліків, які були і є в його аналогах.
Наскільки я знаю, подібного приладу в продажу немає. Чому б нам в Одесі не запустити його у виробництво, наприклад, на заводі «Промзв’язок»? Адже проблема очищення питної води сьогодні найактуальніша для кожної одеської сім’ї.
Олександр Котов, м. Одеса»
«Мій добрий янгол»
«Здоров’я – це найвища цінність. Особливо це починаєш розуміти, коли опиняєшся на лікарняному ліжку. І як важливо у цей час, щоб тебе лікували справжні лікарі, висококласні фахівці.
У цьому розумінні мені пощастило. Тому хочу подякувати всім працівникам гінекологічного відділення Одеської клінічної лікарні № 9 за високий рівень не лише професіоналізму, але й за милосердя, увагу до пацієнтів. Ці якості властиві всьому персоналу відділення – лікарям, медичним сестрам та молодшому медперсоналу. Я була вражена чудовою організацією роботи відділення, де створені комфортні умови для хворих. У відділенні панує щира доброзичливість. І цей чудесний мікроклімат, безсумнівно, насамперед, заслуга завідувачки відділення Лариси Йосипівни Артеменко. Також хочу подякувати моєму лікареві – Миколі Миколайовичу Білявському – моєму доброму янголу, лікареві з великої літери, фахівцеві від Бога. Микола Миколайович – людина, яка зачаровує світлом своєї душі, добротою, людяністю та мудрістю. Він подарував мені та моїй сім’ї справжнє диво – вилікував тіло і зцілив душу.
Високої оцінки заслуговує і талант лікаря Ігоря Зіновійовича Гладчука, який проводив оперативне лікування разом з Миколою Миколайовичем Білявським.
Від усього серця дякую кожному працівникові цього відділення, де є Книга відгуків. Вона – справжній літопис щоденної перемоги над хворобою, справжнього подвигу лікарів та безмежної жіночої вдячності за виявлену до них турботу і доброту.
З повагою, Інна Літвінова»
