Олександра Григорівна Колісник з когорти тих, хто працює за велінням серця, за покликанням. Одягнувши білий халат, вона усвідомлює наскільки потрібна людям у нелегкі хвилини їхнього життя. І від цього усвідомлення і хода, і рухи стають впевненими, спокійними. У Івашковому їй довіряють, бо знають, що медсестра не лише вчасно виконає призначення лікаря, але й спроможна помітити зміни в стані здоров’я пацієнта, визначити причини.

А сорок років тому, коли вона приїхала за призначенням до Івашківського фельдшерсько-акушерського пункту, вважала, що тут не приживеться. Адже і село чуже, і люди незнайомі. Але її знання, енергія, заповзятість, любов до людей зуміли підкорити серця односельців. І хоч робота патронажної медсестри вимагає відповідальності і затрат душевних сил, все ж її енергії вистачить на багатьох. Їй і сьогодні, як у далекому дитинстві, дуже хочеться бути корисною людям, відновлювати здоров’я. Адже ще змалечку лікувала всіх і настільки захопилась грою, що вже у старшому віці не уявляла себе поза медициною. Тож дівоче захоплення привело її до Львівського медичного училища.

– Увага і дбайливий догляд теж допомагають лікувати, і не важливо, хто твої пацієнти – діти чи дорослі, – переконана Олександра Григорівна.

Буває хворі односельці просять її зайти, щоб просто погомоніти або поділитися своїми думками, переживаннями. І в особі вже рідної помічниці й порадниці знаходять найкращу співрозмовницю. А для неї найбільша нагорода – повага від людей, друзів і, звичайно, від рідних. Від того, що відчуває себе потрібною людям, що щоранку спішить на свою улюблену роботу, вона щаслива.

– Медпрацівники – це ті люди, які, не шкодуючи ані сил, ані часу та здоров'я, виходжують хворих, віддають їм частину свого серця, своє професійне вміння, свою доброту. Олександра Григорівна – одна з них, – так відгукується про медиків сільський голова Петро Погорілий. 

– У нашому ФАПі добросовісно виконують свої обов’язки всі: акушерка Надія Анатоліївна Підгаєцька, молодша медпрацівниця Галина Миколаївна Колісник. Але особливе місце між нами належить старшій за віком – Олександрі Григорівні, котра при потребі залишається на посту до пізнього вечора і часто навіть у свої офіційні вихідні із власної ініціативи працює, – розповідає завідувачка ФАПу Світлана Іванівна Андронюк.

Кажуть, люди не старіють завдяки своїй щирості й доброті. І коли Олександра Григорівна одягає білосніжний халат, таку ж сліпучо-білу шапочку, то стає схожою на добру фею, яка знімає страждання, дарує надію. З білим кольором для неї пов'язане уявлення про чистоту і святість.